Окна Небесные

Вы знаете, что если бы ведал хозяин дома, в который час придет вор, то бодрствовал бы и не допустил бы подкопать дом свой. 

     (рос.)  О чем бодрствуешь?

Представьте себе человека, который|какой| готовится к|до| приходу вора и начинает расставлять|расстановлять| по всему дому различные ловушки. Это разнообразные|многообразные| ловушки в каждой комнате свои – особенные и оригинальные: капканы, петли|удавка|, банки с клеем и краской, которые|какие| должны упасть на голову преступника и т. д., и т. д. И в какую бы|б| комнату он не зашел, его там ожидает|ждущий| неприятность. В этом приготовлении, для того, чтобы создать что-то совершенное, человеку приходится не только днем придумывать, но и ночью не иметь покой. За этими поисками, подготовками, разработками, проходит жизнь. А главное|головное| в том, что готовясь к|до| приходу вора человек забывает обо всем, и даже не думает, во что превращает свой дом. Наконец двери отворяются,|открывают| и вместо вора в дом входит твой ближайший друг, брат, отец|родитель|, жених|новобрачный| тот, кто чрезвычайно дорог тебе и кого бы ты очень хотел встретить, но о котором|какого|, в приготовлениях к|до| приходу вора, ты совсем забыл. И этот дорогой тебе человек|муж| находит твой дом в полном беспорядке|, весь наполненный ловушками и приготовленный для встречи вора, но абсолютно|совершенно| не готовый для встречи самого дорогого человека. Мало того, этот человек сам успевает попасть в несколько твоих ловушек.

Что б стало яснее, уточню. Было время, когда в мою жизнь должен был прийти вор, да еще и не один. И я знал об этом, и начал готовиться. Я не спал ночами и просчитывал и продумывал, как лучше защитить себя и какую|какую| лучше ловушку придумать для непрошеных гостей.

Все дело в том, что предприятие, на котором|каком| я в то время работал,|трудится| обанкротилось и все работники, включая и меня, оставались безработными. А воры, которые|какие| должны были прийти ко|до| мне, назывались: «бедностью», «безработицей» и «страхом, перед будущим». Их была целая группа, а я был один. Но я знал о них и готовился. Я бодрствовал, расставляя|расстановляет| хитрые ловушки для тех, которые|какие| должны были меня обворовать. Все мои усилия были напрасными|тщетными|. Как не старался я бодрствовать, в конце концов, я на многие годы позапутывался в сетях|, которые|какие|, бодрствуя, расставлял|расстановляет| для них. Прошли годы, но меня и дальше посещали мысли|мнение|: «Почему так все произошло? Почему дом оказался|оказался| подкопанным? Я же бодрствовал! Я же их видел».

Воров этих много|богато| и они разнообразны|многообразный|. В течение нашей жизни они появляются, имея целью забрать то или другое. Мы можем наблюдать их приближение издалека, а можем видеть их уже под дверями. Во всяком случае, нужно бодрствовать. «Но я же бодрствовал?!» – думал я.

Только со временем Господь помог мне разобраться, что бодрствовать можно по разному|различному| и о разных|различных| вещах|деле|. Например, если я узнаю, что подорожает сахар, то можно расставлять|расстановлять| ловушку этому вору «подорожания|удорожания|», побежать к|до| магазину и купить мешок сахара. Это также бодрствование, чрезвычайно плотское, но бодрствование. А можно услышав|услыхал| о приближении вора, особенно|в особенности| возложить свою надежду на Господа. Тогда Он никогда не найдет ваш дом, как я говорил в начале, подобным на пещеру разбойников. Потому что бодрствуя вора мы сами становимся|стаем| подобными ему. А бдя Царство Боже, мы получаем мир и покой в свои сердца. Тогда какой бы|б| сильный или хитрый вор не приходил, он не будет способен подкопать нашего дома.

Так и возникает этот вопрос: кого или возле чего ты бодрствуешь?

Забывая об основном, народ Божий бдит вокруг|окружность| чего угодно только не около|возле| главного|головного|. Наше внимание всегда обращение на второстепенное – на вора. И, даже, читая эти слова: «Вы знаете, что если бы ведал хозяин дома, в который час придет вор, то бодрствовал бы... » – мы также думаем|полагаем|, что Иисус призывал сосредоточивать|сосредотачивающий| свое внимание на воре и бдеть о нем. Поймите, что бдя вора, мы забываем Господа. Бодрствуя над своими проблемами и бедами, прилагая усилие по самозащите от них, расставляя|расстановляет| хитроумные| ловушки, мы перестаем бодрствовать о Божьем присутствии, Его мире, Его защите.

Вспомни Иисуса Навина. Находясь под стенами Иерихона, он не стены бдел, а Господа. И когда ты будешь делать так как Навин, то и в твоей жизни падут| стены, какие бы|б| большие|великие| и непреодолимые|неодолимые| они не казались. Бодрствуя над стенами и обходя их раз за разом, изо дня в день можно и умереть под ними от безнадежности: «Сколько еще? Когда уже? Наверно|наверное| никогда! Это невозможно!». Бдение Божьего присутствия наполняет наши сердца той необходимой надеждой, которая|какая| дает нам силы дождаться когда падут| стены. И они таки падают|падающий|! И те, какие сегодня| стоят перед тобой упадут! Только не бди стены, а смотри, какие|какие| у тебя отношения с вождем Господнего войска.

Пример|приклад| Иисуса Навина один из большого|великого| количества примеров,|приклада| о которых|каких| говорит нам Библия.

Говоря о последнем времени, Иисус перечисляет разнообразные|многообразные| беды, которые|какие| будут происходить на земле. Это и является ворами, которые приближаются и они намного сильнее нас. И как нам защитить себя от них? Разве Господь призывал их бдеть? А сегодня целые фильмы|фильм-спектакль| снимают о голоде, болезнях и войнах, землетрясениях и наводнениях|половодье|, называя их признаками последнего времени. Одни снимают эти фильмы|фильм-спектакль|, другие смотрят и все это называют – бдением.

Бдите, – говорит Иисус. Да! Но Он призывает в особенно|в особенности| тяжелый|трудный| момент твоей жизни, когда ты знаешь, что приближается вор, то не вора бдеть, а бдеть в своей надежде и вере в Господа. «Бодрствуйте, стойте в вере, будьте мужественные, будьте крепкие», – поучал апостол Павел коринфян|. Поэтому|вот| бодрствуйте, чтобы не потерять веру! Бодрствуйте, чтобы быть мужественными! Бодрствуйте, чтобы не потерять твердость! Бодрствуйте, доверяя свою душу Богу, как сделал|совершил| это Иисус на кресте. Он знал, что приближается «вор», но вместо того, чтобы искать спасения и готовить ловушки, бодрствовал о присутствии Отца|родителя|. И не был постыжен|переконфузил| в своем бодрствовании!

                                                                                               Михаил Прапорщиков 

Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати.

(укр.)   Про що пильнуєш?

Уявіть собі людину, яка готується до приходу злодія і починає розставляти по усьому домі пастки. Це різноманітні пастки у кожній кімнаті свої – особливі і оригінальні: капкани, зашморги, банки з клеєм та фарбою, які мають впасти на голову злочинця. І у яку б кімнату він не зайшов, його там чекає неприємність. У цьому приготуванні, для того щоб створити щось досконале, людині приходиться не тільки удень придумувати, а й уночі не мати спокою. За цими пошуками, підготовками, розробками проходить життя. Саме головне у тому, що готуючись до приходу злодія людина забуває про все, і навіть не думає, на що перетворює свій дім. Нарешті двері відчиняються і замість злодія у дім входить твій найближчий друг, брат, батько, наречений той хто надзвичайно дорогий тобі і кого ти дуже хотів би зустріти, але за якого, у приготуваннях до приходу злодія, ти зовсім забув. І цей дорогий тобі чоловік знаходить твій дім у повному безпорядку, весь наповнений пастками і приготований до зустрічі злодія, але абсолютно не готовий до зустрічі найдорожчої людини.

Був час, коли у моє життя мав прийти злодій та ще й не один. І я знав про це, та почав готуватись. Я не спав по ночах і прораховував і продумував, як краще захистити себе і яку краще пастку придумати для непроханих гостів.

Все діло в тому, що підприємство на якому я у той час працював підпало збанкротуванню і всі працівники залишались безробітними. А злодії які мали прийти до мене називались «бідність», «безробіття» і «страх перед майбутнім». Їх була ціла група, а я був один. Але я знав про них і готувався. Я пильнував, розставляючи хитрі пастки для тих, які мали мене обікрасти. Усі мої зусилля були марними. Як не старався я пильнувати, в решті-решт я на багато років позаплутувався у сільцях, які, пильнуючи розставляв для них. Пройшли роки, але мене і далі відвідують думки: «Чому так все сталось? Чому дім опинився підкопаним? Я ж пильнував! Я ж їх бачив».

Злодіїв цих багато і вони різноманітні. На протязі нашого життя вони з’являються, маючи на меті забрати те чи інше. Ми можемо спостерігати їх наближення здалеку, а можемо бачити їх уже під дверима. У всякому випадку треба пильнувати. «Але ж я пильнував?!» – думав я.

Тільки з часом Господь допоміг мені розібратись, що пильнувати можна по різному і про різні речі. Наприклад, якщо я взнаю, що подорожчає цукор, то можна розставляти пастку цьому злодію «подорожчання», побігти до магазину і купити мішок цукру. Це також пильнування, надзвичайно плотське, але пильнування. А можна почувши про наближення злодія, особливо покласти свою надію на Господа. Тоді Він ніколи не знайде ваш дім, як я казав на початку, подібним на печеру розбійників. Тому що пильнуючи злодія ми самі стаємо подібними до нього. А пильнуючи Царство Боже, ми отримуємо мир і спокій у свої серця. Тоді який би сильний чи хитрий злодій не приходив, він не буде здатний підкопати нашого дому.

Так і виникає це питання: що або кого ти пильнуєш? Забуваючи про основне, народ Божий пильнує коло чого завгодно тільки не біля головного. Наша увага завжди звернена на другорядне – на злодія. І, навіть, читаючи ці слова: «Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би…» – ми також гадаємо, що Ісус закликав зосереджувати свою увагу на злодію і пильнувати про нього. Зрозумійте, що пильнуючи злодія ми забуваємо Господа. Пильнуючи проблеми і біди, докладаючи зусилля по самозахисту від них, розставляючи хитророзумні пастки, ми перестаємо пильнувати Божу присутність, Його мир, Його захист.

Пригадай Ісуса Навина. Знаходячись під стінами Єрихону, він не стіни пильнував, а Господа. І коли ти робити будеш як Навин, то і у твоєму житті падуть стіни, які б великі і нездоланні вони не здавались. Пильнуючи стіни і обходячи їх раз за разом, день за днем можна і померти під ними від безнадії: «Скільки ще? Коли вже…? Напевно ніколи! Це неможливо!». Пильнування Божої присутності наповнює наші серця тією необхідною надією, яка дає нам сили дочекатись коли падуть стіни. І вони таки падають! І ті, які сьгодні стоять перед тобою впадуть! Тільки не  пильнуй стіни, а дивись які у тебе відносини з вождем Господнього війська.

Приклад Ісуса Навина один з великої кількості прикладів про які говорить нам Біблія.

Говорячи за останній час, Ісус перелічує різноманітні біди, які будуть відбуватись на землі. Це і є злодії, що наближаються і вони набагато сильніші від нас. І як нам захистити себе від них? Хіба Господь закликав їх пильнувати? А сьогодні цілі фільми знімають про голод, хвороби і війни, землетруси і повені, називаючи їх ознаками останнього часу. Одні знімають ці фільми, інші дивляться і все це називають – пильнуванням.

Пильнуйте, – каже Ісус. Так! Але Він закликає в особливо важкий момент твого життя, коли ти знаєш, що наближається злодій, то не його пильнувати, а пильнувати у своїй надії і вірі в Господа. «Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні», – повчав апостол Павло коринтян. Тож пильнуйте, щоб не втратити віру! Пильнуйте, щоб бути мужніми! Пильнуйте, щоб не втратити міцності! Пильнуйте, довіряючи свою душу Богу, як зробив це Ісус на хресті. Він знав, що наближається «злодій», але замість того, щоб шукати порятунку і готувати пастки, пильнував про присутність Батька. І не був засоромлений у своєму пильнуванні!