МОЛИСЬ
Прозорий туман мов сріблястий серпанок
В обійми закутав садок.
І ніби дитя прокидається ранок,
Невпевнено робить свій крок.
І поки ще тишу ніхто не порушив,
У час цей одне лиш зроби:
В молитві сердечній відкрий свою душу,
Прилинь до живої води.
До вічного Бога неси свою спрагу,
Бажання сердечні відкрий.
Він дасть тобі віру, натхнення, відвагу
І спокій пошле неземний.
Ти пригорщі повні від річки живої
Для серця свого зачерпни!
І сил наберись у Христа і любові,
Ним душу в надії зміцни.
Ти щиро в присутності Бога розкрийся
Для щедрих потоків згори.
І духом своїм ти удосталь напийся
І йди з Ним – живи і твори!
ВОЛЯ НЕ МОЯ
Залишивши Царства красоту,
Божий Син зійшов на землю з неба
Отчу волю звершити святу –
Вмерти тут за мене і за тебе.
Чашу сліз наповнену ущерть,
Змішану з приниженням і болем,
Пив Христос, прийнявши в муках смерть,
Не свою виконуючи волю.
В тиші ночі Він Отця благав,
Щоб пройшла ця чаша мимо Нього,
Та в смиренні духа все ж узяв
За гріхи людей хреста важкого.
Та сьогодні в сітях марноти
Скільки тих, хто щиро славлять Бога
І готові вслід за Ним іти,
Несучи свого хреста від Нього?
М. Кунець
| 
