(рос.) Глаз твой завистлив от того, что я добр|добрый|?
На плодовитой вершине горы был насажен|насаживает| этот виноградник. Хозяин обкопал его, и от камней очистил, и виноградом отборным его засадил, и башню поставил посреди него, и вытесал в нем давило. А на рассвете вышел|исходил| Хозяин, чтобы нанять рабочих в виноградник свой и договорившись с ними по динарию за день, послал их в|до| свой виноградник. Но виноградник тот был большим|великим| и работы много|богато|, нужные были еще работники. Поэтому в течении дня Хозяин еще и еще выходил|исходил| нанимать рабочих. Последних Он нанял в одинадцатому часу. А через час, как вечер наступил, Он, начиная с последних до|до| первых заплатил всем по динарию. Когда первые увидели|узрели|, что им заплатили так же, как и тем, что последними пришли и только час работали|трудятся|, то начали роптать на Хозяина. Но|да| услышали|услыхали| в ответ: «Друг, Я не обижаю тебя. Разве Я не властен со| своим сделать|совершить|, что Я хочу? Или глаз твой завистлив от того, что Я добр|добрый|?»
Какие прекрасные слова к|до| казалось|сдается| бы|б| обиженным рабочим: «Я не обижаю тебя».
- Как не обижаешь? Эти, последние, один час работали|трудятся|, а ты приравнял их к|до| нам, вытерпевшим тяжесть дня и зной!
А что вы на это скажете, дорогие читатели? Как рассудите? Только без лицемерия, скажите, действительно ли обижены эти рабочие? И как бы вы поступили на их месте?
Теперь немножко информации.  Динарий, которым|каким| рассчитывался Хозяин, представляет собой серебряную монету, которая|какая| использовалась в расчетах в Палестине во времена Иисуса Христа. За динарий можно было купить небольшую овцу. Но основным признаком динария было то, что он являлся дневной платой солдату и поденному рабочему.
Добрый|добрая| Самарянин заплатил в гостинице| всего|только| два динария|, чтобы хозяин позаботился| о побитом разбойниками, но этого было достаточно. Это еще раз показывает, что динарий имел значительную стоимость.
Значит выплатив своим рабочим динарий Хозяин|собственник| действительно их ничем не обделил. За эти деньги можно было купить овцу, или прожить определенное время в гостинице|! Что же тогда вызывало их неудовлетворение|неудовлетворенность| и сетование? Объяснение мы находим в ответе Хозяина: «Разве глаз твой завистлив от того, что Я добр|добрый|?»
Вот в чем все проблемы - завистливый глаз! Нет, Хозяин не обижает|оскорбляет|. А обижается сам человек, имея такой глаз. Сколько из-за этого проблем! Чуть ли не ежедневно|каждый день| человек, получая от Господа свою ежедневную плату - все необходимое, все, что ему нужно на этот день - чувствует себя обделенным. Постоянно мало. Постепенно эти маленькие обиды|оскорбление| превращаются в большое|великое| сетование: «Почему он (она, они) работает|трудится| меньше, а имеет больше? Почему у них есть, а у меня нет?» И сколько подобных вопросов? Посмотрите хорошо в свое сердце. «Почему они здоровы, а я больной? Почему? Почему?»
Дорогой друг, ты чем-то оскорблен? Ты что-то не дополучил| от Господа? Ты имеешь, но тебе это кажется|сдается| маловато и в сердце твоему растет|вырастает| обида|оскорбление| на Хозяина?
«Друг, Я не обижаю|оскорбляю| тебя. Разве Я не властен в своем делать, что хочу?»
Да, Господь-Властитель делать со своим то, что Он хочет. Ты Его, или нет? Тогда Он платит тебе то, что считает нужным, ни в коей мере не обижая|оскорбляет| тебя. Ты оскорблен? Посмотри внимательно на свои глаза. Не завистливые ли они? А от чего эта зависть? «От того, что Я добр|добрый|». К сожалению, именно доброта нашего Господа воспринимается неправильно и становится|стает| причиной завистливого глаза. И у кого?! В тех, что больше всего времени провели в Его винограднике! Можно быть в винограднике и всю жизнь, но так и не понять характер Хозяина и на Его доброту реагировать с завистью. По доброте своей Он более немощным|тщедушным| может дать также как и тебе. Может дать больше. Не свободный ли Он в своем делать что хочет? Но посмотри внимательно, чем лично обделен ты? Он не заплатил тебе ежедневной платы? Заплатил? Тогда чем ты оскорблен? Мало? Ты смотришь вокруг и видишь, что окружающие тебя имеют так же|подобным образом| или больше, лучше.
«Друг, Я не обижаю|оскорбляю| тебя».
И по доброте своей Он тебе, мне и каждому из нас выплачивает ежедневную плату. Ты имеешь так много, что можешь купить овцу! Мало? Алчные глаза являются признаком присутствия мира (в смысле суеты) в человеке. Мир строится на этом. Современный бизнес использует эту зависимость человека, предлагая новые и новые товары. Ты смотришь и тебе это нужно. У тебя есть, но тебе предлагается более яркое, более красивое, более современное. Но ты не имеешь возможности приобрести. И вот - ощущения|чувство| обделенности|, недостатка|нехватка|. Это завистливый глаз, который|какой| Господь посоветовал вырвать, если хочешь войти в жизнь вечную. А апостол Павел называл большим|великим| достоянием|приобретением| способность человека быть довольной|удовлетворенной| своим динарием: «Великое приобретение| - быть| благочестивым| и довольным|».
Возможно это, только очистив глаза свои. Тогда и на доброту Божью можно смотреть без зависти. Так как в настоящий момент|сейчас| особенное время его доброты. Мы имеем мир и покой. Нет жестоких преследований и бессмысленных|нелепых| гонений. А что в это время делают рабочие? Довольные|удовлетворенные|? Да нет! Потому что|ибо| всем вокруг дается от доброты Божьей его динарий, несмотря на|не смотря на| заслуги. И мне нужно побольше, побольше. «К свободе призваны вы, братия, только бы свобода ваша не была поводом к угождению плоти» - предостерегал ап|.Павел.
Сотни тысяч людей в мире, имея все что необходимо и значительно больше, все равно считают себя обделенным. А сколько из|с| них заканчивают жизнь самоубийством! Почему? Именно из-за того, что так обижает поденных рабочих их плата, их динарий.
 Улыбающийся человек на этом снимке - легендарный шеф-повар Франции и владелец|собственник| сети ресторанов класса «люкс» Бернар Луазо, на первый взгляд кажется|сдается| абсолютно|совершенно| довольным|удовлетворенным|, даже счастливым. Но он находился в глубокой депрессии, а затем|а потом| покончил жизнь самоубийством, посчитавши| себя обделенным! Чем? Лишь|только| тем, что один известный туристический справочник Франции «Го-Мийо» снизил на два пункта рейтинг|рэйтинг| его ресторана.
Отдать жизнь за рейтинг|рэйтинг|! Не абсурд ли? Да - скажете вы - это бессмыслица. Не такими же бессмысленными|нелепыми| бывают причины, из|с| которых|каких| мы также впадаем в глубокую грусть? Нет, слава Богу, верующие|верящие| люди еще не дошли до того, чтобы самоубийством заканчивать жизнь. Но состояние|стан| депрессии им хорошо известно. В большинстве случаев причина та же, что и у рабочих в винограднике - Бог добрый|добрый| дает много|богато|, а завистливый глаз хочет больше.
Так вот, дорогие мои друзья, «друзья», называет нас Хозяин виноградника. Так вот, дорогие друзья, получаем мы с вами этот динарий ежедневно. Динарий, который|какой| состоит из всего| и из|с| всех, что и кто нас окружает|окружающий|. Прекрасная, драгоценная ежедневная плата нашего Хозяина. И чем больше времени провели мы в том винограднике (чем больше времени ты верующий), тем ценнее должен быть для тебя этот динарий. Потому что|ибо| чем больше трудится человек, чем тяжелее трудится, тем более умеет ценить заработанное. Так давайте будем принимать без сетований ту плату, которую|какую| Он выплачивает нам, как «свободный в| своем делать|совершить|, что хочет».
А если вас обижает|оскорбительный| такая плата, и вы считаете себя обделенным и обиженным, то вспомните Его слова: «Друг, Я не обижаю|оскорбляю| тебя». И еще вспомните: «Разве глаз твой завистлив от того, что Я добр|добрый|?»
Думаю, Он прав.
Михаил Прапорщиков
(укр.) Око твоє заздре від того, що я добрий?
На плодючій вершині гори був насаджений цей виноградник. Господар обкопав його, й від каміння очистив, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред нього, і витесав у ньому чавило. А вдосвіта вийшов Господар, щоб найняти робітників у виноградник свій і домовившись з ними по динарію за день, послав їх до свого виноградника. Але виноградник той був великий і роботи багато, потрібні були ще працівники. Тому на протязі дня Господар ще і ще виходив наймати робітників. Останніх Він найняв об одинадцятій годині. А за годину, як вечір настав, Він починаючи з останніх до перших заплатив всім по динарію. Коли перші побачили, що їм заплатили так само, як і тим, що останні прийшли і лише годину працювали, то почали нарікати на Господаря. Та почули у відповідь: «Друже, Я не кривджу тебе. Чи ж не вільно Мені зо своїм зробити, що Я хочу? Хіба око твоє заздре від того, що Я добрий?»
Які прекрасні слова до здавалось би скривджених робітників: «Я не кривджу тебе».
− Як не кривдиш? Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту!
А що ви на це скажете, дорогі читачі? Як розсудите? Тільки без лицемірства, скажіть чи скривджені ці робітники? І як би ви поступили на їхньому місці?
Тепер трошки інформації. Динарій, яким розраховувався Господар, являє собою срібну монету, яка використовувалась у розрахунках в Палестині в часи Ісуса Христа. За динарій можна було купити невелику вівцю. Але основною ознакою динарія було те, що він являвся денною платнею солдату і поденному робітнику.
Добрий самарянин заплатив у гостиниці лише два динарії, щоб господар попіклувався про побитого розбійниками, але цього було досить. Це іще раз показує, що динарій мав значну вартість.
Значить виплативши своїм робітникам динарій Власник дійсно їх нічим не обділив. За ці гроші можна було купити вівцю, або прожити певний час в гостиниці! Що ж тоді викликало їх незадоволення та нарікання? Пояснення ми знаходимо у відповіді Господаря: «Хіба око твоє заздре від того, що Я добрий?»
От у чому всі проблеми − заздре око! Ні, Господар не ображає. А ображається сама людина, маючи таке око. Скільки із за цього проблем! Мало не щодня людина, отримуючи від Господа свою щоденну платню − все необхідне, все, що їй потрібно на цей день, відчуває себе обділеною. Постійно мало. Поступово ці маленькі образи перетворюються на велике нарікання: «Чому він (вона, вони) працює менше, а має більше? Чому у них є, а у мене нема?» І скільки подібних питань? Подивіться добре у своє серце. «Чому вони здорові, а я хворий? Чому…? Чому…?»
Дорогий друг, ти чимось ображений? Ти щось не доотримав від Господа? Ти маєш, але тобі це здається замало і в серці твоєму зростає образа на Господаря?
«Друг, Я не ображаю тебе. Чи ж не вільно Мені зо своїм зробити, що Я хочу?»
Так, Господь власний робити зі своїм те, що Він хоче. Ти Його, чи ні? Тоді Він платить тобі те, що вважає за потрібне, ні в якій мірі не ображаючи тебе. Ти ображений? Подивись уважно на свої очі. Чи не заздрі вони? А від чого ця заздрість? «…Від того, що Я добрий». Нажаль, саме доброта нашого Господа сприймається неправильно і стає причиною заздрісного ока. І у кого?! У тих, що більше всього часу провели в Його винограднику! Можна бути в винограднику і все життя, але так і не зрозуміти характер Господаря і на Його доброту реагувати з заздрістю. По доброті своїй Він більш немічним може дати так як і тобі. Може дати більше. Чи не вільний Він у своєму робити що хоче? Але подивись уважно чим особисто обділений ти? Він не заплатив тобі щоденної плати? Заплатив? Тоді чим ти ображений? Мало? Ти дивишся навколо і бачиш, що оточуючі тебе мають так само або більше, краще.
«Друг, Я не ображаю тебе».
І по доброті своїй Він тобі, мені і кожному з нас виплачує щоденну платню. Ти маєш так багато, що можеш купити вівцю! Мало? Пожадливі очі є ознакою присутності світу у людині. Світ будується на цьому. Сучасний бізнес використовує цю залежність людини, пропонуючи нові і нові товари. Ти дивишся і тобі це потрібно. У тебе є, але тобі пропонується більш яскраве, більш красиве, більш сучасне. Але ти не маєш можливості придбати. І от − відчуття обділеності, нестачі. Це заздре око, яке Господь порадив видерти, якщо хочеш ввійти в життя вічне. А апостол Павло називав великим надбанням здатність людини бути задоволеною своїм динарієм: «Великое приобретение − быть благочестивым и довольным».
Можливо це, тільки очистивши очі свої. Тоді і на доброту Божу можна дивитись без заздрості. Бо ж зараз особливий час його доброти. Ми маємо мир і спокій. Нема жорстоких переслідувань і безглуздих гонінь. А що у цей час роблять робітники? Задоволені? Та ні! Бо всім навколо дається від доброти Божої його динарій, не дивлячись на заслуги. І мені треба побільше, побільше. «Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу…» − застерігав ап.Павло.
Сотні тисяч людей в світі, маючи все що необхідно і значно більше, все одно вважають себе обділеними. А скільки з них закінчують життя самогубством! Через що? Саме через те, що так кривдить поденних робітників − їхня платня, їхній динарій.
Усміхнена людина на цьому знімку − легендарний шеф-повар Франції і власник сітки ресторанів класу «люкс» Бернар Луазо. І на перший погляд здається абсолютно задоволеним, навіть щасливим. Але він знаходився у глибокій депресії, а потім покінчив життя самогубством, повважавши себе обділеним! Чим? Лише тим, що один відомий туристичний довідник Франції «Го-Мійо» знизив на два пункти рейтинг його ресторану.
Віддати життя за рейтинг − чи не абсурд? Так, − скажете ви, − це безглуздя. А чи не такими самими безглуздими бувають причини з яких ми також впадаємо у глибокий сум? Ні, слава Богу, віруючі люди ще не дійшли до того, щоб самогубством закінчувати життя. Але стан депресії їм добре відомий. У більшості випадків причина та сама, що і у робітників в винограднику − Бог добрий дає багато, а заздрісне око хоче більше.
Так от, дорогі мої друзі, «друзі», називає нас Господар винограднику. Так от, дорогі друзі, отримуємо ми з вами той динарій щоденно. Динарій, який складається з усьго і з усіх, що і хто нас оточує. Прекрасна, дорогоцінна щоденна платня нашого Господаря. І чим більше часу провели ми у тому винограднику (чим більше часу ти віруючий), тим цінніше має бути для тебе той динарій. Бо чим більше трудиться людина, чим важче трудиться, тим більше уміє цінити зароблене. То ж давайте будемо приймати без нарікань ту платню, яку Він виплачує нам, як «вільний зо своїм зробити, що хоче».
А як вам образлива така платня і ви вважаєте себе обділеними та скривдженими, то нагадайте собі Його слова: «Друг, Я не ображаю тебе». І ще згадайте: «Хіба око твоє заздре від того, що Я добрий?»
Думаю Він правий.
Михаил Прапорщиков
|