Окна Небесные

«Для того ли приносится свеча, чтобы поставить ее под сосуд или под кровать? Не для того ли, чтобы поставить ее на подсвечнике? Нет ничего тайного, что не сделалось бы явным, и ничего не бывает потаенного, что не вышло бы наружу. Если кто имеет уши слышать, да слышит!» 

(рос.)  Для чего приносят светильник?

Для чего же приносят светильник? Смешной вопрос, не так ли? Конечно же, для того, чтобы он освещал|осветляет| в темное время все вокруг. И для этого нужно его как можно выше разместить. Как хорошо мы все знаем! Почему же Иисусу нужно задавать такие ненужные вопросы? Наверно|наверное| потому, что не так все ясно, как кажется|сдается|. И потому|и поэтому| светильник, который должен быть на подсвечнике, т.е. сверху, часто оказывается под сосудом. Странный|удивительный| сосуд! Перевернутый! Какой вместо того, чтобы находиться в нормальном положении и использоваться по назначению покрывает собой светильник.

Что же у нас есть такое, что подобно имеет возможность|состоятельность| вмещать? Это наше сердце и наш ум. Но как часто Иисус говорил за неспособность людей вмещать, то о чем Он говорил. Другими словами их сосуды находились в перевернутом состоянии|стане|. Ум и сердца людей часто находятся в таком положении, неправильном положении. Тогда мы говорим: «Перевернутый ум». Но не будем смотреть вокруг, а давайте внесем эту свечу в свой дом и посмотрим, не накрывает ли ее наш сосуд?

О светильнике, думаю, много|богато| говорить не нужно, потому что|ибо| это Слово Боже. В своем послании|ниспослании| ап|. Петр говорит, что вы хорошо делаете, что обращаетесь к|до| Божьему Слову, как к|до| светильнику, который светит в темном месте. Обратите внимание что хорошо, когда обращаемся, как к|до| светильнику, но всегда ли это Слово является светильником? Со временем оно может и покрывается тем самым перевернутым сосудом.

«Свет, – говорит Иисус, – пришел в мир, но люди больше полюбили тьму, потому что|ибо| дела их были злы»! Да, Слово должно постоянно быть светильником, который|какой| освещает все, что во мраке и темноте. Все, что ты так старательно скрываешь должно просветиться этим Светильником. Тайные мысли|мнение|, злые намерения|намерение| и похотливые желания, лукавые подозрения, страх, перед людьми и перед нестабильностью в стране|страна-участнице|, давние обиды|оскорбление| и непрощения, которые|какие| носятся в сердце годами, унизительное отношение к своим братьям в Церкви, сребролюбивые| стремление, отсутствие надлежащей|подобающей| любви к Богу, и любопытство всем, что происходит в мире, – вот неполный перечень|перечисление| того, что должно |осветиться этим Светильником. Но перевернутый ум покрывает  Светильник, говоря: «Ну, для чего слушать эти упреки и обращать внимание на свои грехи. Разве Иисус для того пришел?! Он пришел, чтобы меня спасти! Я спасен|душеспасительный| и, слава Богу!» Так слова, которые|какие| должны были бы|б| осветить скрытую темноту твою, оказываются под сосудом перевернутого ума и сердца. Когда ты воспринимаешь Божьи слова, не как светильник или как светильник, но который|какой| должен светить для других и для неверующих|неверующий|, тогда они и оказываются под твоим сосудом. Разве же для этого приносят светильник?

И еще Иисус говорил, что светильник можно и под кровать|постель| спрятать. Есть у нас такая кровать.|постель| Еще несколько слов о ней. «Свет праведных весело светит, а светильник безбожных погаснет» – сказано в притчах|. Эти слова нам ясно говорят, что когда ты живешь правдивой христианской жизнью, у тебя постоянно горит свет Божьего светильника. Он так сильно освещает|осветляет| внутренность|средину|: намерения|намерение| и желания сердечные, что излучается аж наружу. Человек живет с Господом!

Но еще притчи| говорят за тех, в которых|каких| светильник погасает|угасает|. Такие называются безбожные! Может они и ходят в|до| Церковь Может выкрикивают во время собрания: «Аллилуйя|алилуйя|! Аминь!» И глядя|смотря| со стороны можно подумать, что это сильное проявление набожности. Но где светильник? Может он под кроватью|постелью|? В телесном понимании кровать|постель| – это место, где человек лежит, отдыхает или просто спит, но есть и духовная кровать|постель|. И когда душа занимает именно такое лежащее, спящее положение, светильник также|подобным образом| оказывается под кроватью|постелью|. Безразличное отношение, беспечность, лень, отсутствие желания освещать собственную темноту (обычно более легко говорить о темноте, которая|какая| в мире), доводит|доказывает| до того, что под свою кровать|постель| человек прячет|хоронит| Божий светильник. Но для этого ли он тебе дается? 

Свет праведных весело светит, – прочитали мы с вами. Праведные это те, которые|какие| находятся в постоянном движении, в поиске, в духовной борьбе. У них нет желания лежать или спать, потому|оттого| и светильник у них горит|горящий|. Им нужен его свет, чтобы освещать|осветлять| последующий путь, чтобы видеть к|до| чему стремиться дальше, чтобы освещать с чем вести борьбу.

Светильники беззаконных гаснут,|угасают| то покрытые перевернутым сосудом, то поставленные под кровать|постель|. Лежащему на кровати|постели| не нужен огонь светильника, который|какой| постоянно возбуждает чистую мысль|мнение| и направляет|устремляет| к|до| Богу. Легко и приятно подбирать, и говорить, и слушать слова о Божьем спасении и многочисленные|несчетные| благословения. Но вспомнить при этом, что написал ап|. Иоан: «Когда же ходим в свете, подобно как Сам Он во свете» мешает постель. Более легко лежать на ней и надеяться на спасение, но придет ли оно?

Михаил Прапорщиков

 (укр.) Для чого приносять світильник?      

Для чого ж приносять світильник? Смішне питання, чи не так? Звичайно ж для того, щоб він освітлював у темний час все довкола. І для цього потрібно його як можна вище розмістити. Як добре ми все знаємо! Чому ж Ісусу потрібно задавати такі непотрібні запитання? Напевно тому, що не так усе ясно, як здається. І тому той світильник часто опиняється під посудиною. Дивна посудина! Перевернута! Яка замість того, щоб знаходитись у нормальному положенні і використовуватись за призначенням покриває собою світильник.

Що ж у нас є такого, що подібно до посудини і має спроможність вміщати? Це наше серце і наш розум. Але як часто Ісус говорив за нездатність людей вміщати того про що Він говорив. Іншими словами їхні посудини знаходились в перевернутому стані. Розум і серця людей часто знаходяться у такому положенні, неправильному положенні. Тоді ми кажемо: «Перевернутий розум». Але не будемо дивитись навколо, а давайте внесемо цього світильника у свій дім і подивимось чи не накриває його наша посудина?

Про світильник, думаю, багато говорити не потрібно, бо це Слово Боже. У своєму посланні ап. Петро говорить, що ви добре робите, що звертаєтесь до Божого Слова, як до світильника, що світить у темному місці. Зверніть увагу що добре, коли звертаємось, як до світильника, але чи завжди це Слово є світильником? Чи з часом воно і покривається тією перевернутою посудиною.

«Світло, – каже Ісус, – прийшло в світ, але люди більше полюбили темряву, бо діла їхні були злі». Так, Слово має постійно бути світильником, який висвітлює все що у мороку і темряві. Все, що ти так старанно приховуєш має освітитись цим Світильником. Таємні думки, злі наміри і похітливі бажання, лукаві підозри, страх перед людьми та перед нестабільністю в країні, давні образи та непрощення, які носяться у серці роками, принизливе ставлення до своїх братів у Церкві, грошолюбні прагнення, відсутність належної любові до Бога, і цікавість всім, що відбувається у світі – от неповний перелік того, що має підпасти під світло цього Світильника. Але перевернутий розум покриває  Світильник кажучи: «Ну для чого слухати ці докори і звертати увагу на свої гріхи. Хіба Ісус для того прийшов?! Він прийшов щоб мене спасти! Я спасенний і слава Богу!» Так слова, які мали би висвітлити приховану темряву твою, опиняються під посудиною перевернутого розуму і серця. Коли ти сприймаєш Божі слова, не як світильник або як світильник, але який має світити для інших та для невіруючих, тоді вони і опиняються під твоєю посудиною. Хіба ж для цього приносять світильника?

І ще Ісус казав, що світильник можна і під ліжко заховати. Є у нас таке ліжко, ще декілька слів про нього. «Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне» – сказано в приповістях. Ці слова нам ясно говорять, що коли ти живеш правдивим християнським життям у тебе постійно діє світло Божого світильника. Він так сильно освітлює середину: наміри і бажання сердечні, що випромінюється аж назовні. Людина живе з Господом! Але ще приповісті говорять за тих, у яких світильник згасає. Такі називаються безбожні! Може вони і ходять до Церкви. Може викрикують під час зібрання: «Алілуя! Амінь!» І дивлячись зі сторони можна подумати, що це сильний прояв побожності. Але де світильник? Може він під ліжком? В тілесному розумінні ліжко – це місце, де людина лежить, відпочиває або просто спить, але є і духовне ліжко. І коли душа займає саме таке лежаче, спляче положення, світильник так само опиняється під ліжком. Байдуже ставлення, безпечність, лінь, відсутність бажання висвітлювати власну темряву (звичайно легше говорити про темряву, яка в світі) доводить до того, що під оце своє ліжко людина ховає Божого світильника. Але чи для цього він тобі дається?   

Світло праведних весело світить, – прочитали ми з вами. Праведні це ті, які знаходяться у постійному русі, у пошуку, у духовній боротьбі. У них немає бажання лежати чи спати, тому і світильник у них горить. Їм потрібно його світло, щоб освітлювати подальший путь, щоб бачити до чого прагнути далі, щоб висвітлювати з чим вести боротьбу.

Світильники беззаконних гаснуть то покриті перевернутою посудиною, то поставлені під ліжко. Лежачому на ліжку не потрібний вогонь світильника, який постійно збуджує чисту думку і спрямовує до Бога. Легко і приємно підбирати, і говорити, і слухати слова про Боже спасіння і численні благословення. Але згадати при цьому, що написав ап. Іван: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі» заважає постіль. Легше лежати на ній та надіятись на спасіння, але чи прийде воно?

Михаил Прапорщиков