Золоті щити царя Соломона
Напевно, із того часу, як люди почали ворогувати
між собою, у них з’явилась потреба у захисті. Так одним із найстаріших винаходів
людства став щит. З того часу армії різних держав мали на озброєнні цей засіб
захисту. І основою герба кожного міста став також щит і з певним зображенням на
ньому, як символ захищеності.
Впродовж часів і віків щити змінювались.
Змінювалась їх форма, розмір та склад. Але дивним є той факт, що і у наш
модернізований вік щити не втратили своєї актуальності і продовжують існувати
не тільки у музеях. Як і раніше військові сили і поліція використовують у своїх
діях цей найстаріший винахід. Змінився склад щитів, тепер їх виготовляють із
надміцних сполук металу чи пластику, але не змінилось їх призначення – вони
мають захищати.
Звичайно, були щити і у часи царя Соломона. Велич
і багатство його царства були такі вражаючі, що навіть щити він захотів мати
особливі, тому зробив двісті великих і триста менших із кутого золота. Вражає!
В більшій мірі не кількість, а матеріал з якого вони були зроблені.
Оскільки кожна створена людьми річ має певне
призначення, то й ці золоті щити мали бути використані за призначенням. Але
слід зазначити, що це творіння Соломона ніколи(!) нікого(!) не захищало. І
навіть ні разу їх не використовували, як щити. Вони просто простояли у його
домі з Ліванського дерева, як дорогоцінні прикраси і ознака військової могутності,
доки їх не забрав звідти єгипетський цар і більше про них не згадується. Для
порівняння хочу нагадати, що прості щити царя Давида зберігались, як цінність в
домі Божому і через багато років їх використав священик Єгояда (Иодай) в
боротьбі з Аталією (Гофолией).
Наша віра прирівнюється до щита, тому і сама перша
згадка про щит у Біблії пов’язана з Богом. Тоді Він сказав Авраму (коли звучало
це слово Аврам ще не був Авраамом): «… Я тобі щит…». Саме так вбачав Господа і
Давид, закликаючи: «Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч
та щит їм!». Виявляється щити дійсно потрібні. Потрібні не тільки у тілесному,
а і духовному житті людства. І у другому випадку потреба у них значно більша.
Якщо б у Єви був духовний щит, то, напевно, її нащадкам не потрібно би було
виготовляти щити металеві. Просто ворожнечі і вбивства тоді би не
існувало.
І так, поки
ворогуючі сторони думають, який щит краще круглий чи прямокутний, Давид
пропонує мати Бога за надійний захист. Апостол Павло також вбачав у нашій
єдності з Богом найнадійніший засіб, називаючи щит віри найважливішим
озброєнням Християнина. Тому можна мати різні речі у своєму арсеналі і шолома
спасіння на себе одягти, і ноги взути у готовність звіщати Євангеліє світу, і
меча мати потужного, щоб у всякій суперечці перемагати. Та коли немає того, що
Павло назвав «найбільш над усе», тобто щита, усі зусилля будуть марними і рано
чи пізно ти все одно будеш уражений.
Щит є вкрай необхідним захистом нашої душі.
Але щити бувають різні за своїм складом. Найперші
були зроблені зі шкіри, яка була натягнута на каркас із дерев’яних прутів. Були
просто дерев’яні з металевими вставками чи окуті металом. Були просто металеві.
Були, як вище згадувалось, і золоті. Сучасні щити виробляють із титану і сполук
пластику. На прикладі тілесних, розумію, що і духовні щити також усі різні, так
як і віра в усіх різна (говорю не за різні віри, віра одна, бо Бог один, а за
різний рівень віри в Бога).
Якщо б перед вами виставили різноманітні щити,
який би ви вибрали? Психологія людини досить примітивна, але вона не бажає нічого примітивного, а все
дорогоцінне. Напевно тому, 99 чоловік зі 100 обрали би золоті за їхній
дорогоцінний вигляд.
Щось подібне відбувається з нами і у духовному
виборі – ми прагнемо кращого. І цим кращим нам здається, як і Соломону, є саме
золотий щит. От це віра так віра! Саме такими дорогоцінними щитами в усі часи прагне
озброїтись показове християнство. То прикрашаючи себе, то ті будинки, які будуються
наче для Бога, але все одно підкреслюючи особистість свого «Я», щоб був вигляд,
була краса, була показовість, була велич.
Гадаю, що Соломон мав на меті саме це, виставляючи
щити з кутого золота у своєму домі, щоб численні відвідувачі бачили його
військову могутність. На щастя Соломона, його батько Давид переміг та заспокоїв
усі навколишні ворожі народи, і передав сину царство на яке ніхто не нападав.
Був спокій, мир. А коли спокійно, тоді людина дбає не про захист, а за красу. І
якщо потрібний щит, то хай він буде, але буде красивий. Так і стається, що найголовніший
засіб захисту перетворюється на прикрасу. Залишається лише дивуватись, чому ж
Давид не зробив собі таких золотих щитів? А відповідь проста – приймаючи участь
у численних війнах він думав як захиститись, а не як прикрасити себе. Крім того
золоті щити Давид сам захопив у Ґадад'езера (Адраазара). Але він не залишав їх
собі і не передавав у спадок Соломону. Скоріше всього, не вбачаючи у них
користі для війська він наказав їх переплавити, як речі які не виконують свого
прямого призначення. Йому потрібна була зброя, а не прикраси.
До чого подібний наш час? Якраз до часів царства
Соломона – повний мир і абсолютний спокій. Це тільки ззовні. А з середини боротьба продовжується. Війна
за кожну душу. Битва на життя чи на смерть. Забуваючи про це чи взагалі не
розуміючи, ми можемо прагнути тих золотих щитів, які крім як стояти для
показовості під стіною більш ні на що не здатні. І можна мати білесеньку
сорочку та красиву краватку та іншу гарну одіж для походів до дому Божого.
Можна підбирати духовні пісні як красивіші, та вигадувати проповіді, щоб усім
подобались та приводили у захват своєю красномовністю. Та як настає важка
година, то уся краса кудись зникає, а залишається лише: «Ой! Я поранений! Мені
важко! Я не маю сил! Не можу цього понести! І т.д., і т.д.».
- Де ж віра
ваша? – питає Господь.
- Так, тільки що була, на березі. Там було
спокійно. Багато народу. Багато хліба. Ми ходили і усім роздавали цей хліб, як
особливі, наближені до Учителя. Ми радісно співали, говорили духовні речі. І
тоді наша віра була як золотий щит… Який раптом потонув у бурхливому морі!
Можете дослідити і побачите, що найбільш враженими
біля Ісуса були фарисеї. Тільки за них написано, що вони постійно
спокушувались. Їх спокушувало усе, що було пов’язано з Ісусом, що Він говорив,
куди ходив, що робив і як робив. Усі Його дії їх уражали. Але ж саме вони тоді "носили”
ці золоті щити, щоб усі бачили. «Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили
люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. І люблять вони передніші
місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб
звали їх люди: Учителю!» І от саме ці "власники золотих щитів” і
були тоді постійно у спокусі. Від чого? Від дій Господа! І особливо від Його
головної дії – від Його приходу. І ми можемо згадувати їх з осудженням, але…
Кого сьогодні усе спокушує? Хто спокушується, коли
чує правдиве Господнє слово? Хто спокушується, коли доводиться слідувати за
Господом туди, куди зовсім не бажаєш? Хто у спокусі, коли Господь подіяв у
житті зовсім небажано і незаплановано? Та ті, хто мало дбає про захист своєї
душі, а старається про свій вигляд. Не вигляд перед Богом, а щоб люди поважали
і величали, і віруючим називали, і щоб самому про себе гарну думку мати,
загалом щоб здалеку той золотий щит був видний.
Та Давид називав Господа своїм захистом і своїм
щитом, і дбав про Його присутність у своєму житті. Тому, маючи звичайні щити,
був збережений під час війни більш ніж Соломон у мирному царстві. І шия
нареченої, у Пісні над піснями, прирівнюється до башти для зброї Давида у якій
зберігаються тисяча щитів. Так ми розуміємо, що прості, але дієві щити Давида мають
більшу цінність ніж дорогоцінні, але мертві щити Соломона.
Саме тому, вважаю, що не має значення чи подібна
твоя віра на шкіряний чи дерев’яний щит головне, щоб вона була, хай як гірчичне
зерно незначна, та сполука з Духом Святим зробить тебе абсолютно захищеним.
Твоя віра з часом буде збільшуватись, покращуватись і вдосконалюватись, але
вона завжди буде являти свою основну здатність – захист твоєї душі. «Коли я
піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого», - казав
Давид.
А як не розуміючи складності теперішнього часу,
будеш вважати, що це час спокійний, мирний і будеш досягати більш виразної показовості
у своїй вірі, ніж Божої присутності, то напевно і кінець твій буде як у
Соломона – при всій красі та величі досягнень - повний духовний занепад.
Михаил
Прапорщиков
|
