(рос.)|
Земля, текущая молоком и медом!
«Боже! Ты Бог мой, Тебя от ранней зари ищу я; Тебя жаждет душа моя, по Тебе томится плоть моя в земле пустой, иссохшей и безводной» Пс. 62:2
Эти слова принадлежат Давиду, и написаны они были в одной из пустынь, где в то время он скрывался от Саула. Эта пустыня до сего времени есть в земле Израильской и, побывав там, мы можем и сегодня пережить|переживать| те же ощущения|чувство|, которые|какие| имел Давид. За тысячелетия ничего не изменилось! Пустыня остается пустыней. Тот же песок, тот же холод ночью и жара днем, та же засуха и только небольшие оазисы, где можно найти воду.
Читая эти слова Давида о пустынной, опустошенной, безводной земле, поневоле восстает вопрос: «Где же выполнение Божьего обетования, которое|какой| прозвучало к|до| народу Израильскому задолго до времен Давида?» – «вы овладейте землею их, и вам отдаю в наследие землю, в которой течет молоко и мед. Я Господь, Бог ваш, Который отделил вас от всех народов!»
Это действительно прекрасное обетование, которое|какой| дает такой толчок для фантазии: молоко и мед реками текут у нас под ногами, остается сидеть или просто лежать на берегу такой молочной или медовой реки и спокойно черпать из|с| нее. Земля благосостояния, благоустройства, отдыха, наслаждения и радости, – так рисует наш плотский ум выполнения этого обетования: «Я дам ее вам в наследство|наследие|, землю, которая течет молоком и медом». И, к сожалению, многие сегодняшние христиане именно так видят свое пребывание в общении с Богом. Но нам нужно понять, какой смысл Бог вкладывает в слова: «земля молока и меда».
Вы когда-то задумывались над этим вопросом: «Какая эта обетованная земля?» – Может особенно|в особенности| плодородная|родючая|? Думаю, что наша Украина больше подходит в этом вопросе под характеристику «земли молока и меда». Тогда может в Палестине много|многие| полезных ископаемых|прииска|? – Совсем нет! Даже запасы|припас| питьевой воды в Израиле ограничены и планировалась ее поставка из|с| Арабских стран|страна-участницы|. Золото, ладан и смирная – дары, которые|какие| принесли мудрецы в дар новорожденному Иисусу, не были дарами земли обетованной, это была особенная ценность в то время и завозились они из|с| других земель. Все драгоценные камни, которые|какие| вспоминаются|упоминают| в Библии, также имеют свое происхождение из|с| Египта, Галатеи, Кипра, а некоторые|некие| экземпляры – из|с| Испании и Индии. Во время своего царствования Соломон активно занимался завозом золота, серебра и драгоценных камней, именно потому, что всего этого не было в земле, где он царствовал, в земле, где по обетованию Божьему должны были течь мед и молоко, да еще и в большом количестве.
Поэтому давайте посмотрим на то, что же реально получили израильтяне в земле обетованной: море с одной стороны, мертвое море посередине|посредине|, еще несколько пустынь, горы, горы, холмы и только совсем в незначительном количестве плодородная|родючая| земля. А где же обещанные реки молока и меда? Атеисты и не утвержденные нашли в этом камень преткновения для себя и подтверждение неправдивости Божьего слова. И если смотреть плотскими глазами, то так и есть! Но «душевный человек не принимает того, что от Духа Божия, потому что он почитает это безумием; и не может разуметь, потому что о сем надобно судить духовно. Но духовный судит о всем». Поэтому нужно разобраться какими глазами мы смотрим на обетования Божии: телесными или духовными? Так то, что невидимо для глаз телесных, мы так хорошо можем увидеть|узреть| глазами духовными. «Уже мир Меня не увидит|узреет|, но вы Меня видеть будете» – так учил Иисус своих учеников, говоря именно про телесные глаза этого мира, которыми|какими| нельзя Его видеть, и духовные глаза своих учеников. Поэтому всех желающих найти покой, мед и молоко, в земле обетованной я, наверно|наверное|, разочарую – этого действительно нет! Потому что земля молока и меда – это в значительной степени земля гор и пустынь. И еще войны и терористические акты! Постоянные войны со времен Иисуса Навина и до сего времени! Но именно в этих горах духовный человек может для себя и начерпать в большом|великом| количестве и молока, и меда. Да, именно там текут эти удивительные реки!
Вам приходилось бывать в горах? А в пустынях? А в духовных горах и пустынях вы бывали? И что вы вынесли из|с| этих странствий? Ощущение|чувство| пустоты, одинокости, засухи, опустошения, – это ощущение|чувство| человека|мужа| в пустыне. Знакомые вам такие ощущения|чувство|? И что вы тогда делали? «Господи, я же с тобой! Почему же так? Почему так трудно? Почему так пусто?», – такие и подобные вопросы возникают в нашей душе. Нужно найти ответ на эти вопросы. Поэтому мы и рассуждаем над этими благословенными Богом пустынями полными меда и молока.
 |
После того как Иисус побывал в пустыне, Он укрепился в Духе и пришел в день субботний в|до| синагогу, и, когда подали Ему книгу пророка Исайи, Он развернул книгу, и прочитал: «Дух Господень на Мне». И все, кто слушал, удивлялись словам благодати, которые исходили из|с| уст Его. Сила Духа и слова благодати – или же это не молоко? Это ли не мед? Но откуда? Из|с| пустыни!
Предлагаю вам посмотреть на выполнение обетования Божьего с другой точки зрения. Не с|с| телесной, а с|с| духовной. Горы и пустыни, которые|какие| наполняют нашу духовную жизнь. Это Он сказал, что введет в землю молока и меда, но, когда вы оказываетесь в пустыне, когда приходится подниматься на горы, какие ощущения|чувство| вызывает у вас такое Боже благословение? Может неудовольствия|неудовлетворенность|? Может возмущения? И тогда|и затем| место вашего пребывания в пустыне можно назвать Мерра|мара| (горечь), как назвали Израильтяне место своей первой стоянки| после перехода|перехождения| Чермного|червонного| моря? «Все, что Господь делает и как ведет, такое горькое! О! Лучше было в Египте», – так возмущался|негодует| спасенный|душеспасительный| Божий народ. Но странно, что на том же месте Моисей|Мойсей| помолился, бросил в горькую воду дерево, и вода стала сладкой. Так мы можем видеть, что то, что для одних (телесных) является горьким, для других, после молитвы и труда является сладким и приятным. И то, что все Израильтяне назвали горьким, Моисей|Мойсей| назвал сладким.
А как у вас? Вы умеете видеть хорошо в то время, когда все говорят: «Мерра|мара| (горечь)»? А Господь говорит, что это место меда и молока, особенное место, которое|какое| предназначено для Его народа. И, если вы являетесь частицей|долей| этого народа, то этот мед и молоко должен наполнять ваше сердце независимо от обстоятельств, в которых|каких| очутилась|оказалась| ваша душа. А затем|а потом| из|с| сердца выходить|исходить| на уста. Что у вас на устах? Есть мед благодарности Господу?
Из|с| своих пустынь Моисей|Мойсей| вынес пять книг закона, которыми|какими| мы пользуемся. Это ли не потоки молока с медом – наивысшая пища|пожива| и наслаждение?! В то время как остальные «спасенные» Израильтяне выносили из|с| тех же пустынь потоки неудовлетворения|неудовлетворенности|, сетования и возмущения, на Моисея|Мойсея| и Господа.
В книге Песня песней Невеста-возлюбленная, которая|какая| является прообразом Церкви Божьей, описывается как имеющая мед и молоко под своим языком. Но и про нее написано: «Кто это восходит от пустыни, опираясь на своего возлюбленного?» Поэтому жизнь Церкви Божьей, жизнь Его народа, неотъемлемо связана|повязал| с пустынями. Да, с теми пустынями, которых|каких| и в Библии и в земле обетованной достаточное количество, чтобы мы, или наполняли свои сердца и уста горечью, или в каждой пустыне видели выполнение Божьего обетования и находили в ней потоки молока и меда.
А теперь вернемся на начало этих размышлений и вспомним слова Давида: «по Тебе томится плоть моя в земле пустой, иссохшей и безводной». Псалмы Давида! Этим медом и молоком пользуются все верующие на протяжении тысячелетий. Но посмотрите внимательно и увидите|узреете|, что большинство этих духовных песен написаны или в горах, в пещерах, или в пустынях, в "землях пустых, иссохших и безводных". Для Давида всякое место, куда приводил его Господь, было местом, которое|какое| течет молоком и медом. И псалмы являются этому|оттого| свидетелем.
И еще пустыня является важным местом, где звучит голос Божий. «Как написано в книге слов пророка Исаии, который говорит: глас вопиющего в пустыне: приготовьте путь Господу» – эти слова являются очень известными и повторяются во всех Евангелиях. Голос Божий – голос Иоанна Крестителя звучал именно в пустыне. То есть, у нас бывает состояние опустошения, когда мы подобно человеку в пустыне готовы отдать все за несколько глотков воды. Вот в таком то состоянии мы и можем слышать то, чтожелает сказать нам наш Бог.
Поэтому|вот|, народ Божий, Господь ввел тебя в землю молока и меда и говорит к|до| тебе. Но чем наполнено твое сердце? Каждый ли раз когда ты попадаешь в пустыню ты выходишь|исходил| из|с| нее укрепленным и наполненным? Или опустошение пустыни наполняет твою душу?
Поэтому, когда все, что происходит в твоей жизни, похоже на пустыню, не сетуй, а слушай голос Духа и черпай молоко и мед из|с| Божьих источников|истока|. Именно здесь, в пустыне, столько можно почерпнуть|, когда вы не потеряли духовный слух. Нет, это место пусто только для телесных, плотских, а для духовных – это место, которое|какое| течет молоком и медом, потому что|ибо| в нем Господь говорит к|до| своему народу.
Поэтому|вот| будь подобный Моисею|Мойсею|, и пусть дарует|дарит| тебе Господь свою милость, чтобы из|с| всех своих духовных переживаний и опустошений ты выносил драгоценное понимание Божественных истин.
«Он превращает пустыню в озеро, и землю иссохшую - в источники вод; и поселяет там алчущих, и они строят город для обитания; засевают поля, насаждают виноградники, которые приносят им обильные плоды. » – эти слова записаны в 106 псалме человеком|мужем|, который|какой| также переживал|переживает| пустыню, о которой|какой| мы с вами сегодня говорим. Но этот человек|муж| был не сам, с ним был Господь. Именно Его присутствие дает возможность переживать это большое|великое| чудо, когда опустошенная и высохшая земля превращается в источник|исток| воды. Желаем, чтобы в тесной связи с Господом и ваши пустыни также стали источником|истоком| хорошей, живой, сладкой|доброй| воды, и землей молока и меда.
Михаил Прапорщиков
(укр.)
Земля, що плине молоком та медом!
«Боже, Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води...( Боже! Ты Бог мой, Тебя от ранней зари ищу я; Тебя жаждет душа моя, по Тебе томится плоть моя в земле пустой, иссохшей и безводной)» Пс. 62:2 Ці слова належать Давиду, і написані вони були в одній з пустель, де в той час він переховувався від Саула. Ця пустиня до цього часу є в землі Ізраїльській і, побувши там, ми можемо і сьогодні пережити ті самі відчуття, які мав Давид. За тисячоліття нічого не змінилось! Пустиня залишається пустинею. Той самий пісок, той самий холод вночі і спека вдень, та сама посуха і лише невеличкі оазиси, де можна знайти воду.
Читаючи ці слова Давида про пустельну, спустошену, безводну землю, мимоволі повстає питання: «Де ж виконання Божої обітниці, яка прозвучала до народу Ізраїльського задовго до часів Давида?» – «Ви вспадкуєте їхню землю, а Я дам її вам на спадщину її, землю, що плине молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів!» Це дійсно прекрасна обітниця, яка дає такий поштовх для фантазії: молоко і мед ріками течуть у нас під ногами, залишається сидіти чи просто лежати на березі такої молочної чи медової ріки і спокійно черпати з неї. Земля добробуту, благоустрою, відпочинку, насолоди і радості – так малює наш плотський розум виконання цієї обітниці: «Я дам її вам на спадщину її, землю, що плине молоком та медом». І, нажаль, багато сьогоднішніх християн саме так бачать своє перебування в спільності з Богом. Але нам потрібно зрозуміти, який зміст Бог вкладає в слова: «земля молока і меду». Ви колись задумувались над цим питанням: «Яка та обітована земля?» – Може особливо родюча? Гадаю, що наша Україна більше підходить у цьому питанні під характеристику «землі молока і меду». Тоді може в Палестині багато корисних копалень? – Зовсім ні! Навіть запаси питної води в Ізраїлі обмежені і планувалась її поставка з Арабських країн. Золото, ладан та смирна – дари, які принесли мудреці у дар новонародженому Ісусу, не були дарами землі обітованої, це була особлива цінність у той час і завозились вони з інших земель. Всі дорогоцінні камені, які згадуються у Біблії, також мають своє походження з Єгипту, Галатеї, Кіпру, а деякі екземпляри – з Іспанії та Індії. Під час свого царювання Соломон активно займався завезенням золота, срібла та дорогоцінних каменів саме тому, що всього цього не було в землі, де він царював, в землі, де по обітниці Божій мали текти мед і молоко та ще й у великій кількості.
Тому давайте подивимось на те, що ж реально отримали ізраїльтяни в землі обітованій: море з одного боку, мертве море посередині, ще декілька пустинь та гори і лише в незначній кількості родюча земля. А де ж обіцяні ріки молока і меду? Атеїсти та не утверджені знайшли в цьому камінь спотикання для себе і підтвердження неправдивості Божого слова. І якщо дивитись плотськими очима то так і є! Але «людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. Духовна ж людина судить усе». Тому потрібно розібратись якими очима ми дивимось на обітниці Божі: тілесними, чи духовними? Бо ж те, що невидимо для очей тілесних, ми так добре можемо побачити очима духовними. «Вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете», – так навчав Ісус своїх учнів, говорячи саме за тілесні очі цього світу, якими не можна Його бачити, і духовні очі своїх учнів. Тому всіх бажаючих знайти спокій, мед і молоко в землі обітованій я, напевно, розчарую – цього немає! Тому що земля молока і меду – це в значній мірі земля гір та пустинь. Але саме у цих горах духовна людина може для себе і начерпати в великій кількості і молока, і меду. Так, саме там течуть ці дивовижні ріки! Вам доводилось бувати в горах? А в пустелях? А в духовних горах і пустелях ви бували? І що ви винесли з цих мандрів? Відчуття пустоти, одинокості, посухи, спустошення – це відчуття чоловіка в пустині. Знайомі вам такі відчуття? І що ви тоді робили? «Господи, я ж з тобою! Чому ж так? Чому так важко? Чому так пусто?», – такі і подібні питання виникають у нашій душі. Треба знайти відповідь на ці питання. Тому ми і розмірковуємо над цими благословенними Богом пустинями повними меду і молока.
Після того як Ісус побував в пустині Він зміцнився в Дусі і прийшов дня суботнього до синагоги, і, коли подали Йому книгу пророка Ісаї, Він розгорнув книгу, і прочитав: «На Мені Дух Господній». І всі, хто слухав, дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. Сила Духа та слова благодаті – чи ж це не молоко? Чи ж це не мед? Але звідки? З пустелі!
Пропоную вам подивитись на виконання обітниці Божої з іншої точки зору. Не з тілесної, а з духовної. Гори та пустині, які наповнюють наше духовне життя. Це Він сказав, що введе в землю молока і меду, але, коли ви опиняєтесь в пустелі, коли приходиться підніматись на гори, які відчуття викликає у вас таке Боже благословення? Може незадоволення? Може нарікання? І тоді місце вашого перебування в пустині можна назвати Мара (гірка), як назвали Ізраїльтяни місце свого таборування після переходу Червоного моря? «Все, що Господь робить і як веде, таке гірке! О! Краще було в Єгипті», – так обурювався спасенний Божий народ. Але дивно, що на тому самому місці Мойсей помолився, кинув у гірку воду дерево і вода стала солодкою. Так ми можемо бачити, що те, що для одних (тілесних) є гірким, для інших, після молитви і труда є солодким і приємним. І те, що всі Ізраїльтяни назвали гірким, Мойсей назвав солодким.
А як у вас? Ви вмієте бачити добре в той час, коли всі кажуть: «Мара (гіркота)»? А Господь каже, що це місце меду і молока, особливе місце, яке призначене для Його народу. І, якщо ви є часткою цього народу, то цей мед і молоко має наповнювати ваше серце незалежно від обставин, у яких опинилась ваша душа. А потім з серця виходити на вуста. Що у вас на вустах? Є мед подяки Господу?
Зі своїх пустинь Мойсей виніс п’ять книг закону, якими ми користуємось. Чи ж це не потоки молока з медом – найвища пожива і насолода?! В той час як решта «спасених» Ізраїльтян виносили з тих самих пустинь потоки незадоволення, нарікання та обурення на Мойсея та Господа.
В книзі Пісня над піснями Улюблена-наречена, яка є праобразом Церкви Божої, описується як та, яка має мед і молоко під своїм язиком. Але і за неї написано: «Хто вона, що виходить із пустині, спираючись на свого коханого?» Отож життя Церкви Божої, життя Його народу невід’ємно пов’язане з пустелями. Так, з тими пустелями, яких і в Біблії і в землі обітованій достатня кількість, щоб ми, або наповнювали свої серця і вуста гіркотою, або в кожній пустині бачили виконання Божої обітниці і знаходили в ній потоки молока і меду.
А тепер вернемось на початок цих роздумів і згадаємо слова Давида: «Тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній». Псалми Давида! Цим медом і молоком користуються всі віруючі впродовж тисячоліть. Але подивіться уважно і побачите, що більшість цих духовних пісень написані або в горах, в печерах, або в пустинях. Для Давида всяке місце, куди приводив його Господь, було місцем, яке плине молоком і медом. І псалми є тому свідком.
І ще пустеля є важливим місцем, де звучить голос Божий. «Як ото написано в книзі пророцтва Ісаї пророка: Голос того, що кличе в пустині: приготуйте дорогу Господню» – ці слова є дуже відомими і повторюються в усіх Євангеліях. Голос Божий – голос Івана Хрестителя звучав саме у пустелі. Тож, народ Божий, Господь ввів тебе в землю молока і меду і говорить до тебе. Але чим наповнене твоє серце? Чи кожен раз коли ти попадаєш в пустиню ти виходиш з неї зміцненим і наповненим? Чи спустошення пустині наповнює твою душу?
Отож, коли все, що відбувається в твоєму житті, схоже на пустиню, не нарікай, а слухай голос Духа і черпай молоко і мед з Божих джерел. Саме тут, у пустині, стільки можна почерпнути, коли ви не втратили духовного слуху. Ні, це місце пусте тільки для тілесних, а для духовних – це місце, яке плине молоком і медом, бо в ньому Господь говорить до свого народу.
Тож будь подібний до Мойсея, і хай дарує тобі Господь свою милість, щоб зі всіх своїх духовних переживань та спустошень ти виносив дорогоцінне розуміння Божественних істин.
«Он превращает пустыню в озеро, и землю иссохшую - в источники вод» – ці слова записані у 106 псалмі чоловіком, який також переживав пустелю, про яку ми з вами сьогодні говоримо. Але цей чоловік був не сам, з ним був Господь. Саме Його присутність дає можливість переживати це велике чудо, коли спустошена і висохла земля перетворюється на джерело води. Бажаємо, щоб у тісному зв’язку з Господом і ваші пустині також стали джерелом доброї води, та землею, що плине молоком і медом.
Михаил Прапорщиков
|
