Є декілька подій описаних в Біблії, які найбільш відомі і згадуються найчастіше. Однією з таких є перебування пророка Даниїла у рові із левами. Відома подія, чи не так? В усіх ілюстрованих Бібліях ми можемо знайти це зображення.
А давайте пригадаємо чому Даниїл опинився у тому рові. Тому що цар Дарій збирався поставити його над усім царством. А чому Дарій надумав так підвищити Даниїла, пам’ятаєте? Процитую з Біблії: «бо в ньому (у Даниїлі) був високий дух».
Коли ми дивимось на гори, то про якусь, особливо високу ми робимо висновок – це висока гора. Коли нам доводиться порівнювати висоту дерев, про найвище ми також скажемо – це високе дерево. А якщо ми, якимось дивом, опинимось під хмарочосом то у захопленні вугукнемо: "Який величезний цей будинок!” Дивлячись на висоту різних людей, ми про когось можемо сказати – це висока людина. А на що дивився цар Дарій коли вирішив, що у Даниїлі високий дух? У чому ми можемо побачити висоту духа? Дивна річ, але духовність має надзвичайно тілесні прояви такі як: достойну поведінку, мудре поводження і звичайно корисні для інших людей діла.
Так от, дивлячись на незчисленну кількість своїх слуг цар серед усіх виділяв Даниїла. Виявляється високий дух видно не гірше ніж високу людину, чи дерево, чи гору. З тією лише різницею, що високу людину видно одразу, а високий дух являється поступово, проявляючи себе високо у найскладніших обставинах. Мова іде не за культурний, вихований дух, хоча ці прояви також притаманні для високого духа, а саме за високий. Тому що вихованість при певних обставинах вичерпується. Наприклад коли сваряться молодий і старий, то обоє переходять на ТИ, хоча до сварки звертались один до одного на Ви. Високий же дух не тільки не буде вступати у сварку, а і при образі не перестане звертатись з повагою. Це найменший приклад.
Та давайте повернемось до Даниїла. Його життя настільки відрізнялось від решти царедворців, що цар вирішив його поставити і над усім царством. Як ви думаєте чому цар прийняв таке рішення?
Одна з проблем усякої влади є конкуренція, кар’єризм, тобто прагнення вищого місця. Так от Дарій не бачив у Даниїлі конкурента. Цар міг спокійно довірити Даниїлу усе своє царство не хвилюючись, що Даниїл забажає зайняти царське місце. А у той час заговори і перевороти у владі були абсолютно нормальним явищем. Так ми бачимо прояв цього високого духа у відсутності кар’єризму і бажанні царювати. Так, Даниїл опинився за певних обставин на вищих щаблях царства халдеїв, але був абсолютно вільний від своєї посади. Він не використовував своє місце для збагачення, прокручування якихось сумнівних махінацій, як це прийнято у нас, тому ті, які шукали звинувачення на нього нічого не могли знайти. А це все прояв того ж високого духа і свідчить, що людина стоїть вище за свої корисні інтереси.
А потім, як ви добре знаєте, йому було заборонено під страхом смерті молитись. І що? Написано, Даниїл молився так само як і до цього – тричі на день прославляючи свого Бога. Це також прояв високого духа. Сьогодні не то що перед страхом смерті, а люди просто не бажають молитись (надіюсь ви розумієте, що мова іде не за звичайних людей, а саме за тих які переконані, що у них високий дух). У більшості випадків це нестача часу. Люди бувають настільки зайняті, що навіть трудячись для Бога, не мають для Нього часу. Дивно, але у тих, які не мають і половину тієї відповідальності і завантаженості, яку мав Даниїл зовсім не мають часу на молитву! Їм не загрожує як йому смерть, а молитви все одно немає. Немає того духа. Того високого духа. І навряд чи у цих вічно зайнятих, завжди поспішаючих кудись людях, цар Дарій зміг би побачити достойного керувати своїм царством. Тому, що наявність миру, уміння знаходити час для молитви серед численних робіт і турбот, це також невід’ємний прояв високого духа. Тому не дивлячись на усю завантаженість і смертельну загрозу Даниїл молився.
А далі написано, що коли царю донесли на Даниїла, вимагаючи кинути його у рів, то цар сильно засмутився і робив усе, щоб спасти Даниїла. От я і думаю собі, як же це жити і поводити себе треба, щоб сам цар сильно тужив за тобою?! Не тому, що ти підлабузник і говориш для нього тільки приємне, не тому, що вмієш різні анекдоти розповідати і язиком красномовні речі сплітати, а саме з поваги до тебе. Що ж таке треба робити, щоб серед численних палацових інтриг, цар поганської держави міг поважати і довіряти тобі?! Щоб спати і їсти не міг, хвилюючись за тебе?
Ну, а потім сталось те, що відомо навіть діткам, які відвідують недільну шкілку – Даниїл потрапив у яму з левами. І тут ті, у яких немає часу на молитву скажуть: «Ну, от молився, молився, а толку немає, все одно попав». І справді попав, бо у яму як і у халепу попасти може кожен і той що молиться і той, який знаходить час для молитви тільки по святах, різниця тільки у тому, що з тобою станеться у тій ямі? І ті, які робили наклеп на Даниїла також попали у ту саму яму, і навіть до дна не долетіли як були розірвані.
Не треба думати, що ми молимось, щоб не потрапляти до ям, як дехто може розуміти. І Йосип і Єремія були кинуті у яму. Ями були, є і будуть. І потрапити у них може кожен. Хтось послизнувся, хтось задивився вгору і не помітив, хтось потрапив у яму в темноті, хтось копав для іншого, а звалився сам, когось кинули у яму "брати” (як Йосипа). Не дуже важливо, як хто попав, повторю, потрапити у яму може кожен, а от поводитись у ямі так як це робив Даниїл чи Єремія, який продовжував і в ямі пророкувати, по силам далеко не кожному.
Нарікати на Бога, Який це допустив; ображатись на царя, який за вірну службу так з ним вчинив; злословити тих, хто усе це підстроїв, – от далеко не весь перелік того чим би міг займатись Даниїл у місті свого перебування. А що ми чуємо? Він каже, – «Царю, навіки живи!». От справді прояв високого духа. Не тільки там, нагорі у царських палацах, а тут в цій ямі він проявляється у повній силі. А краще сказати у ямі він і проявляється. До цього вони також були, ці ями. Це ті складні питання, які Даниїлу приходилось вирішувати. Це ті інтриги, через які доводилось проходити. Це ті особисті проблеми, які необхідно було пережити. І усе це була підготовка, можна сказати тренування перед великою загрозою.
Ми можемо спотикатись і падати, нарікаючи на невеличкі ямки, сподіваючись, що коли опинимось як Даниїл у ямі з левами проявимо себе в усій силі. Це самообман! Людина, яка немає сил здолати мале, як може здолати велике?
Яка висота твого духа, не хочеш перевірити? Це дуже легко. Будь уважним коли "послизнешся” і "впадеш” наступний раз, не так глибоко як Даниїл, але цього буде достатньо, щоб побачити. Так, ми бачимо високі гори, дерева, будинки та інші велетенські механізми і споруди. Так от, висоту духа також можна побачити. Висоту твого духа також добре видно. Тільки треба бути уважним.
І не важливо який у тебе зріст. Бо хіба це важливо для нашого Царя? Для Нього важливо, щоб твій дух був возвишений, високий! Щоб твої інтереси були підняті над інтересами земних царств, тобто у тебе не мають бути ті самі інтереси і цілі, які переслідують люди, що Бога не знають. Йому необхідно щоб твій дух не мав кар’єризму, який у гордині шукає займати перші місця. «Чи не так роблять і книжники, і фарисеї?» – казав Ісус. Бо люди не помічають, як у своєму кар’єрному зрості і на Божому місці опиняються і навіть вище від Нього: судячи інших чи оскаржуючи якісь Божі дії.
Дарій міг бути спокійним, поставляючи Даниїла над своїм царством. А от чи наш Цар міг би нам довірити своє Царство? Тому то Він і бажає виховати собі достойних дітей. І хоче бачити, як ти, не дивлячись на усю твою зайнятість, умієш зберігати мир і серед усіх земних клопотів знайти час для молитви. Хай дуже короткої, але знайти.
І, звичайно головне Його бажання, щоб потрапивши у яму, якої глибини би вона не була і чим би не була наповнена ти міг сказати так як і Даниїл: «Царю, навіки живи!». У цих словах стільки щирої поваги. Для Даниїла цар залишається царем, навіть якщо його дії і не зовсім відповідають бажанням Даниїла.
Хай же царює вовіки наш Цар! І нехай із любої «ями» у якій ми можемо опинитись, Він чує лише ці слова! Бо саме вони свідчать про висоту нашого духа.
Михаил Прапорщиков
|
