Окна Небесные

За земним календарем у нас зима. І це так прекрасно, що у нашій місцевості ми можемо переживати всі пори року: і весну, і літо, і осінь, і зиму. Можна зустріти таких людей, які скажуть вам, що зима їм не подобається. Але мені так важко уявити наше життя без зими. І, коли я уявляю людей в Африці, для яких зима – це зниження температури повітря до +25С, то навіть стає сумно. А в деяких країнах так сумують за зимою, що за великі гроші створюють собі штучну зиму, насипаючи гори штучного снігу і заливаючи штучні ковзанки. Ми ж із вами маємо всю цю красу зовсім безплатно, але чи вдячні ми Богу за те, що наше життя не проходить у монотонній одноманітності спекотного літа, і ми маємо ці прекрасні зміни погоди? Але давайте з нашого календаря тілесного переведемо наш погляд на календар духовного життя. І навіть, якщо ви погоджуєтесь зі мною та з радістю приймаєте зиму, яку нам знов дарує Господь, все ж таки давайте порозмислимо, чи так само ми з радістю сприймаємо зміни духовного календаря? Чи нас радує зима духовна? Чи хотіли б ми, щоб її краще не було, бо тоді нам легше буде жити?

Саму першу згадку про зиму ми можемо знайти у Біблії, коли мова йде за подячну жертву, яку Ной приносив Богу за своє спасіння: "І збудував Ной жертівника Господу. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення. І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!” Таке рішення Господь прийняв після того, як почув любі пахощі, що підіймались з жертівника побудованого Ноєм. І ті слова, які сказав Бог, були викликані Його добрими почуттями до Ноя, та до всього роду людського. Ці слова ми можемо вважати словами благословіння. І серед цього благословіння прозвучали слова: Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

Наш Господь надзвичайно чудний. Ми можемо просто дивуватись Його діям і Його благословінням також. Так от, одним із благословінь, які прозвучали на спасенного Ноя та на всіх його нащадків, була зима. Так, саме зима! Яка не буде припинятись в усі дні землі. Але в Африці та в Ізраїлі не має уяви про справжню зиму. Там ніколи не випадає сніг. Немає пекучих морозів. Діти у країнах жаркого сходу дивлячись у вікно ніколи не бачуть перших сніжинок, і не вигукують радісно: "Сніг!” Вони не отримують радості від гри у сніжки, і навіть не знають, що таке лижі, ковзани та санки.

Може навіть здатись, що слова Божі, слова Його благословіння не діють! Так часто буває, коли наш погляд зосереджений на фізичному, тілесному. Але, якщо ми свій погляд переведемо на духовну сторону людського життя, то у житті кожної людини, в країні з яким би жарким кліматом вона не жила, ми зможемо побачити ту зиму, якою Господь Бог благословив всіх людей. І саме за цю духовну зиму, під час нашої земної зими я хотів би поговорити з вами.

Є великі картини видатних художників, які написані окремими мазками. І, якщо стояти дуже близько біля такої картини, то можна бачити тільки ці мазки. Але на відстані картина повстає у всій повноті своєї величної краси. Так і з картиною нашого життя, яку Господь пише окремими мазками, значну кількість яких становлять ці білі, зимові мазки. І, якщо ми дивимось зблизька на своє життя, то також бачимо тільки мазню і нічого в ній не розуміємо. Але, якщо ми дивимось в загальному і з певної відстані, то перед нами повстає прекрасна картина Божих благословінь, значну кількість в якій відіграють саме зимові штрихи.

Можливо, ви не зовсім розумієте про що йде мова. Можливо, що у своєму духовному житті вам ще не доводилось відчувати цей потужний подих холоду, від якого дух неначе завмирає, а руки, які були піднятими до цього часу у гарячій надії, чомусь починають опускатись. Так от, для тих, кому ще не знайомі такі переживання, треба уточнити, що духовна зима, це певні обставини чи відчуття в які Господь занурює нашу душу. Наприклад, коли тобі здається, що ти досягнув любові і ось твій самий любимий брат чи сестра таке зроблять, або просто скажуть так, що неначе облили тебе холодним душем, і від твоєї палкої любові і сліду не лишилось. Або, коли ти стараєшся зі всіх сил горіти для Господа і тут же стикаєшся з повним нерозумінням і байдужістю від тих, які мали би бути в цьому яскравим прикладом. Або, коли хочеш любити ближніх, а знов натикаєшся на холодну стіну байдужості. Тоді і в самого гарячого починають тремтіти і опускатись руки. Або, коли просто огортає такий смуток і відчай, що здається, не має вже й виходу! Тоді, замість того, щоб заробити тріщину, ти відкриваєш повністю вікно і кажеш: "Ні, у мене нічого не получається! Я не можу служити Господу!” І так можна охолонути, що в кінці кінців зовсім замерзнути, ставши одним із каменів цієї льодяної стіни байдужості, об яку розбиваються інші душі. Таке може статись, якщо ми не маємо правильного розуміння про таке благословіння Боже, як зима.

А тепер про те, для чого ж все таки вона, ця зима приходить. Господь сказав: "бо нахил людського серця лихий від віку його молодого”. Але, знаючи цей лихий намір нашого серця, Він не бажає нас знищувати, а як написав ап.Петро у своєму посланні: "... бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття”. І от, як засоби до нашого каяття Господь і використовує ці особливі благословіння: холоднеча та спека, літо й зима, день та ніч. І зима серед цих особливих благословінь має свою особливу дію. Вона має викрити зло, показати нам це наше зло, допомогти переламати це зло.

Зима, дійсно, багато чого відкриває, те, що ми з вами літом зовсім не помічаємо і навіть не звертаємо увагу. Особливо, зима впливає на дороги. І коли багато снігу випадає, а дорожні служби не встигають його розгортати, то дороги всі засипані снігом. Саме у такий час ми з братом їздили декілька днів такими дорогами. І, коли машину надзвичайно підкидало на цих снігових пагорках і заносило на льодяних поворотах, цей брат сказав мені: "Це найгарніший час випробування для всіх машин. Їх так трясе, що всі частини проходять особливе випробування. Тоді всі недоліки в транспорті, все, що поломане, всі стерті колеса, які не були замінені дають про себе знати”. Так, все на чому літом можна було їздити, зимою треба передивлятись і замінювати. Тому зима це особливе випробування, а разом з тим і благословіння!

Ми з вами літом могли б завжди добре жити, але знаємо, що має прийти зима і тому починаємо думати, як утеплити свій дім. Та як не стараємось це зробити, тільки тоді бачимо всі шпари в вікнах, та щілини у дверях, коли починає дути сильний холодний вітер. Тоді всі отвори, через які холод проникає у наші доми і охолоджує так добре видно. Достатньо піднести руку до такої щілини і рука одразу вистигає. Тоді ми стараємось заробити все, через що проходить холодне повітря. Таке наше духовне життя. А скільки таких тріщин у нашому духовному домі? Ви бачите ці щілини? Ті, через які ваше життя проникає холодне повітря байдужості і відчаю. Ті незароблені отвори, через які ваше серце вихолоджується і стає теплим? Ви їх заробляєте, чи чекаєте повного охолодження? Саме зима викриває всі наші тріщини, всі наші недоробки, всі наші поломки, все з чим літом можна спокійно жити і навіть вважати себе досить побожною людиною. 

До Тита Павло написав: "Як пришлю я до тебе Артема або Тихика, поспіши прибути до мене в Нікополь, бо думаю там перезимувати”. Павло до коринтян писав, щоб вони підготувались до зими. І якусь із своїх зим Павло хотів провести разом із коринтянами, щоб допомогти їм підготуватись до зустрічі з Господом. "А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду” (1-е коринт. 16:6). І до Тита Павло також писав за зиму і за своє бажання провести її саме в Нікополі. Назва цього міста означає – "місто перемоги”. Місто, де перемагаються всі недоліки, зароблюються всі тріщини і щілини, перемагається лихий нахил людського серця від віку його молодого. Саме в такому місті хотів провести свою зиму Павло. У це місто він закликав і Тита. "Як прийде до тебе Артем або Тихик поспіши прибути до мене в Нікополь”, — писав Павло. Сьогодні вже не Павло, а Господь посилає до нас одного чи другого з Своїх посланців, щоб підготувати нас до переможної зими, до зими у місті Перемоги. "Поспіши прийти до мене”. Дійсно, є речі, в яких нам зовсім не треба спішити, а є речі в яких нам дуже потрібно поспішати, тому що часто зима починається чомусь завжди не так, як ми з вами чекаємо. Як то люди кажуть: Після довгої, затяжної осені раптово прийшла сувора зима. Ці слова можуть викликати усмішку, — як це після затяжної осені зима може прийти раптово? Але така наша природа. Люди не поспішають готуватись до зими. Завжди здається, що є час, а коли вона приходить, то більшість оказуються не готовими. Тому Павло і писав до Тита, щоб той поспішив прийти в місто перемоги,  щоб зимувати разом. Саме зимою мав бути Тит коло Павла, коли все відкривається, вилазить, висвітлюється і перемагається. Коли випробовуються братерські відносини, випробовується любов. Бо дійсно, немає волі Божої, щоб хтось з нас загинув чи щоб когось замело під час духовної зими. А створив Господь зиму, як те особливе благословіння, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось і всі наші недоробки, і все наше легковажне відношення до віри відкривалось і перероблялось, зароблялось і змінювалось. "Бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття”.

Ти літо та зиму створив! – казав в захопленні псалмоспівець. Гадаю, біблійні псалми в більшій мірі відносяться до нашого духовного життя. Тож і це захоплення зимою, як Божим творінням ми можемо розуміти саме у наших духовних переживаннях. А літом, літом ми всі віруючі. "Не відречусь”, — переконливо говорив Петро у світлій, затишній кімнаті. Але Господь сказав, — "Почекай, зараз прийде зима і ти побачиш, що у тебе є насправді”. І Петро так багато побачив! А ви бачите? Чи нарікаєте? Що зима якась особливо затяжна і холодна: і чоловік не проявляє належної любові (чи жінка потрібної поваги), і діти непослушні, і сусіди непривітні, та ще й хвороби одна за одною, та й в зібранні, як і на вулиці – холоднеча, і взагалі – просто поганий настрій!

То ж не тільки до Тита, а до всіх нас написав Павло: поспіши прийти до мене в місто Перемоги.

І ми будемо молитись, щоб не тільки земна зима викликала у нас радість, а й у духовній зимі ми бачили великий план Божого спасіння і разом з псалмоспівцем могли з радістю сказати: — Ти літо та зиму створив!

Михаил Прапорщиков