О дне Господнем и трубном зове
Изменился ли Бог со времен Моисея? Вы скажете: какой пустой вопрос, конечно же, нет! Так утверждают все христиане. Вы тоже в этом уверены? Следовательно, Бог не изменился? Не забывайте этого, и давайте поразмышляем.
Как говорит Бог? Большинство сегодняшних христиан на этот вопрос с уверенностью ответят: В веянии тихого ветра, конечно.
И это учение о веянии тихого ветра чрезвычайно популярно сегодня среди людей, которые желают общаться с живым Богом. Интересно, то, что это место единственное в Библии так понравилось всем, тогда как множество других мест от начала и до конца Библии говорят о противоположном. Но этих мест вроде бы не замечают. Обычно, намного приятнее и проще верить в такого Бога, который говорит в веянии тихого ветра.
Давайте все же прочитаем в Библии, как говорит Бог. И для начала вспомним время выхода Еврейского народа из Египта. «Гора же Синай вся дымилась от того, что Господь сошел на нее в огне; и восходил от нее дым, как дым из печи, и вся гора сильно колебалась; и звук трубный становился сильнее и сильнее. Моисей говорил, и Бог отвечал ему голосом». Так Моисей общался со своим Богом. И голос Божий в жизни Моисея не утихал, а становился сильнее и сильнее. Скажите, у вас Тот же Бог, что и у Моисея, изменился ли Он? Но все утверждают, что Бог не изменяется! Значит и Его общение со Своим народом также не изменяется! И давайте прочитаем еще несколько мест, которые не относятся к временам Моисея, а написанные намного позже, но которые подтверждают, что Бог, который говорил к Моисею и народу Израильского, действительно не изменяется.
Через пророка Иеремию Господь говорил: «И поставил Я стражей над вами, сказав: "слушайте звука трубы". Но они сказали: "не будем слушать». Слова, которые звучали во времена Иеремии, такие актуальные сегодня: сторожа, не желающие слушать Бога, который говорит именно как звук трубы. А дальше записано, что эти сторожа и вожди Божьего народа говорят еще более категорические слова: «Нет, мы пойдем в землю Египетскую, где войны не увидим и трубного голоса не услышим, и голодать не будем, и там будем жить». Ничего странного, что в настоящее время не желают слышать голоса Божьего, потому что во времена Иеремии народ следовал в Египет, чтобы только не слышать этого трубного звука. Так вот где голос Божий звучит по другому - в Египте! Когда ты отдаляешься от Бога в Египет, тогда действительно Его голос звучит тише, тише и потом как веяние тихого, мягкого ветра, который шепчет то, что тебе по нраву!
- А как же тогда с Илией, - спросите вы, - которому Бог открылся именно в веянии тихого ветра?
Во-первых: это Илия! Один из больших пророков, который был живым поднят на Небо! Потому не понятно, на каких основаниях все себя равняют к нему. Другими словами: так как Бог обращался к своему совершенному и послушному пророку, совсем не дает основания нам на такое же обращение. Разве что вы себя считаете не хуже Илии.
Во-вторых: Илья был человеком, который и так чрезвычайно хорошо знал трубный Божий голос. А вот как раз Бог в веянии тихого ветра ему не был известен. И на горе Хориве Илия действительно переживал одно из наибольших своих откровений: до той поры он знал Бога в огне, землетрясении, сильном ветре, другими словами в трубном звуке, а теперь присутствие Божье открывалась в мягком ветре - Илии нужно было достигать кротости, он познавал полноту Бога.
В наше время на этом месте Писания строят однобокое учение о Боге, который говорит в веянии тихого ветра. А куда же делся трубный зов?!
То, что отсутствует в проповедях сегодняшних сторожей, которые не желают слышать голоса трубы, мы можем найти в большой мере в Писании. Я приведу те места, которые не пользуются особенной популярностью среди современных христиан. Прочитаем из пророка Софонии: "Близок великий день Господа, близок, и очень поспешает: уже слышен голос дня Господня; горько возопиет тогда и самый храбрый! День гнева - день сей, день скорби и тесноты, день опустошения и разорения, день тьмы и мрака, день облака и мглы, день трубы и бранного крика против укрепленных городов и высоких башен”.
День Господний! Таким его видел пророк Софония. День Господний у него назван днем трубы. Интересно, а, как вы представляете себе этот День? Может в вашем воображении он выглядит как веяние тихого ветра? По крайней мере, большинство христиан готовятся именно к такой встрече с Господом. В то время как пророк Исаия пророчил приход Господний в огне, а Его колесницы словно вихрь. А Иисус рассказывал о Своей будущей встрече со своим народом так: "и пошлет Ангелов Своих с трубою громогласною, и соберут избранных Его от четырех ветров, от края небес до края их”. Снова голос трубы. Этот звук должны услышать избранные и приготовиться до встречи. Думаю, что эту способность - слышать трубу, которая собирает народ Господний, они приобрели в течение своей жизни, общаясь со своим Богом так, как Моисей, в жизни которого этот звук становился громче и громче. А, что делать тем, которые не приучены слышать голос Божий именно в такой форме?!
У первых учеников звук Божьего голоса достигал такой силы, что Иоанн в конце своей жизни пережил особенный момент общения со своим любимым Учителем. Об этом он написал позже так: "Я был в духе в день воскресный, и слышал позади себя громкий голос, как бы трубный”. Мы снова слышим о дне Господнем и о громком голосе, как бы трубном. Задайте себе этот вопрос: Почему добрый и верный ученик Иисуса, находясь в ссылке не слышал голоса своего Учителя в веянии тихого ветра? Кажется, что именно этот муж и именно в таких обстоятельствах должен был бы слышать этот мягкий и успокоительный голос. Думаю, мы найдем ответ на этот вопрос с начала предложения: "Я был в духе” - написал Иоанн. Пребывание в духе!!! Вот ответ на наше духовное чувство. Чем больше мы в духе, тем сильнее и сильнее звучит голос Божий в нашей жизни, достигая трубного звука. И наоборот, чем меньше мы живем духовной жизнью, тем тише и тише звучит Господний голос. Тогда мы и ищем для себя оправдание, говоря: «так Он говорил с Илией».
Когда мы обращаемся к Господу, вспомните то время, то так сильно слышим Его голос. Но чем дальше, тем более нам становится нужным учение о веянии тихого ветра для прикрытия своей духовной глухоты. Но у апостола Иоанна, слава Богу так не было. И о своей последующей духовной жизни он писал: "После сего я взглянул, и вот, дверь отверста на небе, и прежний голос, который я слышал как бы звук трубы, говоривший со мною, сказал: взойди сюда, и покажу тебе, чему надлежит быть после сего”.
Иоанн слышал и слышал голос Господний словно трубу. А среди всего, что было показано Иоанну он вспоминает и семь Ангелов стоящих перед Богом, которым дано было семь труб. А затем эти Ангелы затрубили. Возможно, когда-то мы поговорим про эти трубы отдельно, а теперь я хотел бы спросить: Вы слышите эти трубы? Не веяние тихого ветра, а именно трубу за трубой слышал верный ученик Иисуса, находясь в духе. И мы можем относить этих Ангелов и их трубление к отдаленному будущему и этим засвидетельствуем о своей духовной глухоте. А можем сейчас, сегодня, готовясь к последней трубе, которая соберет народ Божий на встречу к своему Спасителю, слышать голос Неба, как громкий звук Ангольских труб.
Апостол Павел в своем послании к коринфянам вспоминает эти трубы, как предшествующие приходу Господнему, значит, они также были ему известные. "При последней трубе: потому что затрубит она, и мертвые воскреснут, а мы переменимся”, - написал он. Воскресенье и перемены видел Павел в трубном звуке. Думаю, что действительно, когда мы слышим голос Божий, как будто трубу в течение всего своей духовной жизни, а не только сначала, то наша душа изменяется и достигает воскресенья. А, когда со временем мы желаем, чтобы Господь к нам говорил в веянии тихого ветра, и на этом строим свои отношения с Богом, то это свидетельствует лишь о том, что наши взгляды и откровения отличаются, как от взглядов Павла, так и от откровений Иоанна. Может мы достигли большего, чем они? А может очень отстали? Чтобы только не отстать и не опоздать, когда двери в Царство небесное будут закрываться.
Помните, с самого начала мы твердо и убедительно сказали, что Бог не изменился. Помните, когда начинали этот разговор? Пусть же голос Божий, который звучал к Моисею, Давиду, Софонии, Павлу и Иоанну будет неизменным и в нашей жизни.
А если вам нравится веяние тихого ветра, то желаю, чтобы ваша жизнь по отношению к людям, которые окружают вас была именно, как веяние тихого ветра, но для этого нужно слышать Бога, как трубу!
И в завершение приведу еще высказывание Ефама Езрахита:"Блажен народ, знающий трубный зов! Они ходят во свете лица Твоего, Господи”. В этих словах заключается основа нашей правильной духовной жизни. Блаженным называет Ефам тех, кто знает именно этот трубный зов, о котором мы с вами сегодня рассуждаем, потому что именно такое чувство дает нам возможность находиться в свете Господнем. Ефан был признанным мудрецом в свое время. И слова, какие сказал он, были значительным достижением мудрости. Поэтому будем мудры, и пусть слова мудрости займут надлежащее место в нашем сознании. Этими словами я хотел бы и завершить наши размышления: "Блажен народ, знающий трубный зов!”
Михаил Прапорщиков
(укр.)
Про день Господній та голос гучний, немов сурми
Чи змінився Бог з часів Мойсея? Ви скажете: яке пусте запитання, звичайно ж ні! Так зтверджують всі християни. Ви теж так зтверджуєте? Отже, Бог не змінився? Не забувайте цього, і давайте порозмислимо.
Як говорить Бог? Більшість сьогоднішніх християн на це питання з упевненістю відповість: У віянні тихого вітру, звичайно. І це вчення про віяння тихого вітру надзвичайно популярно сьогодні серед людей, які бажають спілкуватися з живим Богом. Цікаво, те, що це місце єдине в Біблії так сподобалося всім, тоді як безліч інших місць від початку і до кінця Біблії говорять про протилежне. Але цих місць неначе не помічають. Звичайно, набагато приємніше і простіше вірити в такого Бога, який говорить у віянні тихого вітру. Давайте все ж таки прочитаємо в Біблії, як говорить Бог. Візьмемо час виходу Єврейського народу з Єгипту. «Гора ж Сінай вся диміла, тому що Господь зійшов на неї у вогні; і сходив від неї дим, як дим з печі, і вся гора сильно коливалася; і звук сурмний ставав сильніше і сильніше. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом». Так Мойсей спілкувався з своїм Богом. І голос Божий в житті Мойсея не утихав, а ставав сильніше і сильніше. Скажіть у вас Той же Бог, що і в Мойсея, чи Він змінився? Але ж всі зтверджують, що Бог не змінюється! Значить і Його спілкування з Своїм народом також не змінюється! Тоді давайте прочитаємо ще декілька місць, які не відносяться до Мойсеєвих часів, а написані набагато пізніше, але, які говорять, що Бог, який говорив до Мойсея і народу Ізраїльського, дійсно не змінюється.
Через пророка Єремію Господь говорив: : «І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!» Слова, які звучали в часи Єремії такі актуальні сьодні: сторожі, які не бажають слухати Бога, який говорить саме як звук сурми. А далі записано, що ці сторожі й вожді Божого народу говорять ще більш категоричні слова: «Ми підемо до Єгипетського краю, де не побачимо війни, і не почуємо звуку сурми,… і там будемо сидіти». Нічого дивного, що у теперішній час не бажають чути голосу Божого, як звук сурми, бо у часи Єремії народ прямував до Єгипту, щоб тільки не чути цього сурмного звуку. Так от де голос Божий звучить поінакшому – у Єгипті! Коли ти віддаляєшся від Бога у Єгипет, тоді дійсно Його голос звучить тихіше, тихіше і потім як віяння тихого лагідного вітру, який шепоче те, що тобі до вподоби!
- А як же тоді з Іллею, - запитаєте ви, - якому Бог відкрився саме в віянні тихого вітру?
По-перше: це Ілля! Один з великих пророків, який був живим піднятий на небо! Тому не зрозуміло на яких підставах всі себе рівняють до нього. Іншими словами: так як Бог звертався до свого досконалого та слухняного пророка, зовсім не дає підстави нам на таке саме звернення. Хіба що ви себе вважаєте не гіршим від Іллі.
По-друге: Ілля був людиною, яка і так надзвичайно добре знала сурмний Божий голос. А от Бог в віянні тихого вітру йому не був відомий. І на горі Хориві Ілля дійсно переживав одне з найбільших своїх одкровень: до того часу він знав Бога в огні, землетрусі, сильному вітрі, іншими словами у сурмному звуці, а тепер присутність Божа відкривалась у лагідному вітрі – Іллі потрібно було досягати лагідності, він пізнавав повноту Бога.
У наш час на цьому місці Писання будують однобоке вчення про Бога, який говорить з віяння тихого вітру. А куди ж подівся сурмний звук?!
Те, що відсутньо у проповідях сьогоднішніх сторожів, які не бажають чути голосу сурми, ми можемо знайти в великий мірі в Писанні. Я приведу ті місця, які не користуються особливою популярністю серед сучасних християн. Прочитаємо з пророка Софонії: "Близький день Господній великий, він близький й дуже швидко настане. Ось голос Господнього дня, тоді гірко кричатиме навіть хоробрий! День гніву цей день, день смутку й насилля, день збурення та зруйнування, день темноти та темряви, день хмари й імли, день сурмлення й окрику проти укріплених міст та проти високих міських заборолів”.
День Господній. Таким його бачив пророк Софонія. День Господній у нього названий днем сурмлення. Цікаво, а, як ви уявляєте собі цей День? Може у вашій уяві він виглядає як віяння тихого вітру? Принаймні більшість християн готуються саме до такої зустрічі з Господом. У той час, як пророк Ісая пророкував прихід Господній в огні, а Його колесниці мов буря. А Ісус розповідав про Свою майбутню зустріч зі своїм народом так: "І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його”. Знов голос сурми. Цей звук мають почути вибрані та приготуватись до зустрічі. Думаю, що цю здатність – почути сурму, яка збирає народ Господній вони виробили на протязі свого життя, спілкуючись зі своїм Богом так, як Мойсей, в житті якого цей звук ставав голосніше і голосніше. А, що робити тим, які не привчені чути голос Божий саме у такій формі?!
У перших учнів звук Божого голосу досягав такої сили, що Іван в кінці свого життя пережив особливий момент спілкування зі своїм любимим Учителем, про це він написав пізніше так: "Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми”. Ми знов чуємо про день Господній і про гучний голос, немов сурмний. Задайте собі це запитання: Чому добрий і вірний учень Ісуса, знаходячись у засланні не чув голосу свого Учителя у віянні тихого вітру? Здається, що саме цей чоловік і саме у таких обставинах мав би чути цей лагідний і заспокійливий голос. Думаю, ми знайдемо відповідь на це запитання з початку речення: "Я був у дусі” – написав Іван. Перебування в дусі!!! От відповідь на наше духовне чуття. Чим більше ми в дусі, тим сильніше і сильніше звучить голос Божий у нашому житті, досягаючи сурмного звуку. І навпаки, чим менше ми живемо духовним життям тим тихіше і тихіше звучить Господній голос.
Коли ми навертаємось до Господа, згадайте той час, то так сильно чуємо Його голос. Але чим далі, тим більше нам потрібне вчення про віяння тихого вітру для прикриття своєї духовної глухоти. Але у апостола Івана, слава Богу так не було. І про своє подальше духовне життя він писав: "По цьому я поглянув, і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму, що зо мною говорив, сказав: Іди сюди, і Я тобі покажу, що статися має по цьому!” Іван чув і чув голос Господній немов би сурму. А серед усього, що було показано Івану він згадує і сім Анголів, що стояли перед Богом, яким дано було сім сурм. А потім ті Анголи засурмили. Можливо, колись ми поговоримо за ці сурми окремо, а зараз я хотів би запитати: Ви чуєте ці сурми? Не віяння тихого вітру, а саме сурму за сурмою чув вірний учень Ісуса, перебуваючи в дусі. І ми можемо відносити цих Анголів та їхнє сурмління до майбутнього і цим засвідчимо про свою духовну глухоту. А можемо зараз, сьогодні, готуючись до останньої сурми, яка збире народ Божий на зустріч до свого Спасителя, чути голос Неба, як гучний звук Ангольських сурм.
Апостол Павло у своєму посланні до коринтян згадує ці сурми, як ті, що передують приходу Господньому, значить вони також були йому відомі. "При останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось”, - написав він. Воскресіння та переміни вбачав Павло в сурмному звуці. Думаю, що дійсно, коли ми чуємо голос Божий, наче сурму на протязі усього свого духовного життя, а не тільки спочатку, то наша душа перемінюється та досягає воскресіння. А, коли з часом ми бажаємо, щоб Господь до нас говорив у віянні тихого вітру, і на цьому будуємо свої відносини з Богом, то це свідчить лише про те, що наші погляди та об’явлення відрізняються, як від поглядів Павла, так і від об’явлень Івана. Може ми досягнули більшого, ніж вони? А може дуже відстали? Щоб тільки не відстати і не спізнитись, коли двері у Царство небесне будуть зачинятись.
Пам’ятаєте, з самого початку ми твердо і переконливо сказали, що Бог не змінився. Нехай же голос Божий, який звучав до Мойсея, Давида, Софонії, Павла та Івана буде незмінним і в нашому житті.
А якщо вам подобається віяння тихого вітру, то бажаю, щоб ваше життя по відношенню до людей, які оточують вас було саме, як віяння тихого вітру, але для цього потрібно чути Бога, як сурму!
І на завершення приведу ще вислів Етана езрахеянина (використаю синодальний переклад):"Блажен народ, знающий трубный зов! Они ходят во свете лица Твоего, Господи”. У цих словах полягає основа нашого правильного духовного життя. Блаженними називає Етан тих, хто знає саме цей сурмний звук, про який ми з вами сьогодні розмірковуємо, тому що саме таке чуття дає нам можливість перебувати у світлі Господньому. Етан був визнаним мудрецем свого часу. І слова, які сказав він були значним досягненням мудрості. Тож будемо мудрі і хай слова мудрості займуть належне місце у нашій свідомості. Цими словами я хотів би і завершити наші роздуми: "Блажен народ, знающий трубный зов!”
Михаил Прапорщиков
|