Свято збирання плодів
Осінь – чарівний період в житті природи.
«Унылая пора! Очей очарованье!
Приятна мне твоя прощальная краса —
Люблю я пышное природы увяданье,
В багрец и в золото одетые леса,…» – так висловлював свої почуття до осені російський поет О.С. Пушкін. Ми так само маємо цю можливість спостерігати красу осені, як зелень літа змінюється на золоте різнобарв’я. «Золота осінь!» – назвали люди цю пору року. І не кажіть, що літо вам подобається більше і ви не хочете, щоб воно закінчувалось. Господь так все чудово створив. Тому за літом настає ця пора, пора підводити підсумки, що люди досягнули за літо.
«І станеться, коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, і посядеш його, і осядеш у ньому, то візьмеш із початків усякого плоду землі, що збереш із Краю свого, що Господь, Бог твій, дає тобі, і покладеш їх у кіш (корзину), та й підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там пробувало Ім'я Його. І прийдеш ти до священика, що буде тими днями, та й скажеш йому: Засвідчую це сьогодні Господеві, Богові твоєму, що я ввійшов до Краю, що Господь заприсягнув був батькам нашим, щоб дати нам» – так заповідав Господь своєму народу. Тому свято збирання плодів в Ізраїлі один з любимих та радісних народних празників, який відмічають в місяці Тішрей (вересень–жовтень). Щось подібне ми можемо спостерігати і по євангельським церквам. Вони так само використовують саме це місце писання, тому в кожному зібранні в свій час перед кафедрою можна побачити плоди Української землі. Люди в цей день дякують Богу за милість. Це чудово: урочисті проповіді, численні молитви подяки, святково одягнені люди і плоди, гарно підібрані, старанно помиті та акуратно розкладені!
Все чудово, якщо дивитись поверхнево. Але давайте заглибимось у заповідь, яку заповідав Господь Бог через Мойсея. Якщо ви уважно перечитаєте наведене вище місце з Повторення закону, то зможете побачити, що мова іде не за плоди землі Української чи Американської, а за плоди Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок. Мова іде за плоди Краю, що Господь заприсягнув був. Так ми можемо зрозуміти, що в заповіді говориться за особливу землю і, відповідно за особливі плоди. Надіюсь, ви вже здогадуєтесь за що піде мова. Звичайно, за плоди духа. Саме вони мають засвідчувати досягнення нами землі обітованої. Любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра. Це плоди того Краю, що Господь дає тобі у спадок. Тому можна перебувати в цьому Краю, і при цьому можна бути переконаним самому і переконувати інших, що ти віруючий, що ти ввійшов до Краю Господнього, але, якщо твоя корзина пуста (!), якщо замість миру – неспокій, замість любові – ворожнеча, замість добрості і милосердя – сварки та обмови, то згідно Божого слова ти ще нічого не досягнув. Зауважте, що засвідчення людини, яка приходить до священика про її досягнення Краю обітованого настає тільки після того, як корзина наповнена плодами цього Краю. Є довготерпіння, є милосердя, є мир тоді можна сказати, як і заповідав Господь: Засвідчую це сьогодні Господу, Богу, що я ввійшов до Краю, що Господь заприсягнув був. А якщо немає…? Згідний з вами, що таке засвідчення дуже важке. Святкувати празник збору таких плодів по силам далеко не всім. Тому Господь і казав, що покликаних багато, але мало вибраних. Іншими словами багато тих які досягнули Краю, які говорять про це і засвідчують це іншим, переконують і сперечаються з цього приводу, але мало тих, хто це робить згідно заповіді, тобто маючи у руках кошик з плодами духа. Ви можете запитати: «Що ж виходить, що і я ще не ввійшов? Не може такого бути! Я ж вже стільки років ходжу в зібрання і не будь куди, а до самого правильного зібрання! І я вже засвідчував про своє навернення і спасіння! І виходить я не ввійшов?!» Дай відповідь сам собі і хай допоможе тобі твоя совість і Дух Святий – подивись уважно у свій кошик. Якщо крім самовпевненої віри ти там нічого не знайдеш, то ти тільки перебуваєш у тому Краю, про який говорив Господь. А де плоди цього Краю?
Тому, звичайно набагато легше поставити перед кафедрою корзину з картоплею, буряком та морквою. Покласти поруч великого гарбуза та насипати яблук, и сказати: «Так заповідав нам Господь», але… Чи є це саме тим, що заповідав Господь? Чи може кількість картоплі засвідчити наше перебування у Краю обітованому, коли немає любові і милосердя? Звичайно можна святкувати і так, але про такі свята Господь говорить: «Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів...»
Бажаємо щоб у вас був дійсно празник, коли плоди у вашому кошику будуть свідчити, що ви ввійшли до Краю, який Господь обіцяв своєму народу.
Михаил Прапорщиков
|