Окна Небесные

(рос.) Пойдите|уйдите| посмотрите

И вот, некто, подойдя, сказал Ему: Учитель благий! что сделать мне доброго, чтобы иметь жизнь вечную? Он же сказал ему: что ты называешь Меня благим? Никто не благ, как только один Бог. Если же хочешь войти в жизнь вечную, соблюди заповеди. Говорит Ему: какие? Иисус же сказал: не убивай; не прелюбодействуй; не кради; не лжесвидетельствуй; почитай отца и мать; и: люби ближнего твоего, как самого себя. Юноша говорит Ему: все это сохранил я от юности моей; чего еще недостает мне? Иисус сказал ему: если хочешь быть совершенным, пойди|уйдите|... (Мф. 19:16-21).

Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.  (Мк. 6:38).

К|до| тем ученикам, которые должны были накормить других людей, Иисус говорит: пойдите,|уйдите| посмотрите. Не знаю, что это слово – пойдите|уйдите|, значит|означает| для вас, а для меня в нем так много вмещено. Без этого "пойдите|уйдите|” можно бы|б| было обойтись, просто сказав: посмотрите, сколько вы имеете хлебов|хлеб-соли|, но из|с| уст Господа прозвучало это слово - пойдите|уйдите|.  Иисус не говорил лишних| слова. Значит, оно несет|несущий| в себе определенное содержание. Давайте поразмышляем|, что должны были пережить|переживать| ученики, выполняя|исполняет| это слово.

Есть наша общая оценка себя – "посмотрите”. Тогда мы смотрим на себя, и в своих глазах каждый человек|муж| доволен|удовлетворенный| собой и своими достижениями. Но когда перед  "посмотрите” стоит "пойдите|уйдите|”, то наше отношение к|до| самооценке должно измениться. Всего одно слово – пойдите|уйдите|, и наш взгляд на себя должен быть другой. Тогда мы не смотрим на себя быстро, кратковременно  и в общем, а совершаем| глубокое исследование состояния|стана| нашего духа. Разве не к|до| этому призывал Павел Коринфян в своем послании|ниспослании|: "Испытывайте самих себя, в вере ли вы; самих себя исследывайте”.

Когда-то к|до| Иисусу подошел человек|муж| с желанием достигать совершенства, но в своей самооценке| он видел только свои духовные достижения, видел заповеди, которые|какие| он выполняет|исполняет| от юности и к нему также прозвучало это короткое слово, – пойди|уйдите|. Пойди|уйдите| и продай все, что ты имеешь: свое мнение о себе, удовольствие|удовлетворение| своим духовным состоянием|станом|, своими достижениями, и только затем можно следовать за Иисусом.

И вот к|до| своим ученикам, Иисус также говорит: «ПОЙДИТЕ,|уйдите| посмотрите, что вы имеете». А они, узнав, говорят: пять хлебов|хлеб-соли| и две рыбины. И так, мы видим, что те, которые|какие| уже определенное время находились|перебывают| с Ним и, возможно также были довольны|удовлетворенный| своими духовными достижениями, глубоко проанализировав себя, увидели|узрели| свою нищету и неспособность кормить других. При внимательном испытании себя они увидели|узрели| горькую реальность – в их руках было так мало хлеба!|хлеб-соли|

Но то, что услышали и сделали ученики Иисуса, сегодня нужно услышать и сделать нам, если мы также являемся Его учениками. Так вот: Сколько хлебов имеете? Идите, посмотрите. Тогда, возможно и вы увидите, то, что увидели апостолы, – только пять хлебов и две рыбы. Но такое можно увидеть, только выполнив это слово – "пойдите”. То есть, не стоя на месте, а продолжая совершать свой духовный путь. Потому что те, которые остановились и стоят, возможно, еще со времени своего уверования, такие всегда довольны собой и своей духовной жизнью. А когда человек стоит, то ему всегда кажется, что в его руках так много хлеба. Но когда ты живешь не только телом, но и живет твой дух и продолжает свой путь, тогда ты реально видишь, как еще мало в твоих руках этого хлеба, которым бы должен был накормить других. И именно это осознание своей духовной нищеты вызывает у нас потребность в Господе. Тогда не раз в неделю с безразличным лицом ты сидишь на собрании, слушая проповедь или проповедуя, а каждый день будешь всеми силами и душой, и умом, своим искать Господа.

И для тех, кто хочет быть совершенными, кто желает, чтобы хлеба преумножались, говорит Иисус: пойди!

Конечно, мы можем оставаться в состоянии того человека, который все заповеди сохранил от юности и которому так не понравилось это слово: пойди. Не понравилось потому, что он и так был о себе не плохого мнения: не убиваю, не прелюбодействую, не краду, не лжесвидетельствую, уважаю отца и матерь, и люблю своего ближнего. Но Господь говорит: "Пойди. Если хочешь быть совершенным, пойди”. И странно то, что этот "совершенный” в своих глазах человек не смог следовать за Иисусом, а отошел. Но он был совершенен! Совершенен?  Дело в том, что совершенство Божье отличается от нашего. Мы считаем, что чем больше мы делаем хорошего, видим это, и перед Богом это признаем, чтобы Он так же видел наше "совершенство”, как мы все заповеди храним – это мы и называем совершенством. Так считал и фарисей, который вошел в храм помолиться. Он провозглашал свою идеальную, набожную жизнь, считая это совершенством. Но, если бы он был внимателен к себе и пошел испытать себя, то, думаю бил бы себя в грудь еще больше, чем мытарь. Поэтому совершенство Божье в том и проявляется, что, несмотря ни на какие свои достижения, мы продолжаем видеть свою ограниченность и малое количество хлебов в руках своих.

Но поймите, что приумножение в жизни учеников Иисуса произошло только после того, как они пошли, испытали себя, увидели ограниченность своих достижений и признали это перед Господом: Нет у нас ничего, кроме пяти хлебов и двух рыбин (Лк. 9:13). Это признание очень тяжелое, особенно для тех, кто уже не один год следует за Иисусом. Поэтому то мы и стараемся всякий скрыть, что ничего нет. Нет терпения, сдержанности, милосердия, доброты, любви, к тем, которым мы должны давать эти хлеба.

Женщины очень хотят, чтобы их неверующие мужья пришли к Господу. Но когда Господь говорит: накорми своего мужа тем, чем имеешь, тогда оказывается, что сдержанности и терпение хватает лишь на пять хлебов и то не всегда. А когда после того нужно накормить хлебами милосердия и доброты еще и соседей, которым мы так же желаем спасения и призываем прийти к Господу, тогда можем реально увидеть, что мы имеем. Но именно из этого осознания и признания своей нищеты и начинается приумножение.

И сегодня мы имеем время именно для того, чтобы - пойти|уйти|. Пойти|уйти|, именно так, как этого хочет Иисус, к|до| чему Он призывает всех своих учеников: пойдите|уйдите|, посмотрите.

Пойди|уйдите|, - говорит Господь к|до| человеку|мужу|, который|какой| очень много|богато| приобрел. Если ты действительно желаешь быть совершенным, то пойди|уйдите|. Поэтому, сколько бы|б| мы с вами до этого дня|по сей день| не приобрели, посмотрите внимательно и увидите,|узреете| лишь|только| пять хлебов|хлеб-соли|, и хорошо, если они есть, потому что|ибо| и этих пять  еще нужно достичь. Дал бы|б| Бог, чтобы они у нас действительно были.

Поэтому|вот|, если сегодня мы услышим этот призыв Иисуса и будем совершать| путь, глубоко оценивая|оценивает| то, что мы имеем, не просто посмотреть на себя извне|снаружи| и сказать: "О, я и так все имею, очень много|богато| имею и сохранил|сберег| все от юности своей (я же верующий с детства), я очень хороший|добрый|”, а пойдем|уйдем| и посмотрим, тогда мы реально увидим|узреем|, что у нас есть.  А, когда увидим|узреем|, то будем обращаться к|до| Господу: "Господи, у нас ничего нет! Поэтому Ты нужен для нас в настоящий момент|сейчас|, чтобы давать этот хлеб|хлеб-соль|”.

И я призываю вас в этот день, который нам дарует|дарит| Господь, чтобы мы шли|уходят| и не останавливались ни в коем случае, ни на каких наших достижениях. Человек|муж|, который подошел к|до| Иисусу, так много достиг, но он остановился. И Господь говорит: если ты хочешь делать добро, то иди.

Пусть же слово, которое прозвучало к ученикам, так же прозвучит к нашим сердцам. А ученики, сделав так, как Он им сказал, реально увидели, что они имеют. Может до этого времени они также были о себе лучшей мысли, но, когда пошли и посмотрели, то увидели, как много еще нужно трудиться, и как им нужен этот Иисус, в котором мы теряем потребность, когда довольные собой, когда думаем, что у нас так много хлеба. Тогда и на собрании можно сидеть в первом ряду, но не иметь потребность в Господе. Эта потребность возникает, когда осознаешь, что ничего, кроме пяти хлебов нет.

Поэтому, давайте себя правильно оценим, чтобы нам всегда иметь живую необходимость в Господе Иисусе. Он сегодня нужен нам так же как вчера и позавчера, как и несколько лет назад, когда мы имели желание первой любви накормить всех окружающих хлебом Божьим. А теперь? Что теперь? Пойдите посмотрите. Что вы можете дать тем, которые приближаются к Господу? В настоящий момент все призывают прийти к Иисусу. А когда люди приходят, оказываться, что у тех, которые призывают кроме призывов больше в руках ничего нет. Женщина, которая призывает своего мужа покаяться, не способна накормить его хлебом кротости, а может только говорить: "Приди к Иисусу. Обратись!” Но Сам Иисус к Которому призывают, говорит к тем, которые призывают: вы дайте им есть. Да, именно вы! Те, которые считают себя спасенным и желают спасения для других: будьте внимательные, пойдите и посмотрите, что вы имеете?! И дайте им есть.    

        Михаил Прапорщиков

(укр.)   Підіть подивіться

І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді. Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір, і люби свого ближнього, як самого себе. Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені? Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди ... (Матв. 19:16-21).

Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І дізнавшись, кажуть: П'ять і дві рибини. (Мк. 6:38).

До тих учнів, що мають нагодувати других Ісус каже: підіть подивіться. Не знаю, що це слово – підіть, означає для вас, а для мене в ньому так багато вміщено. Без цього "підіть” можна би було обійтись, просто сказавши: подивіться скільки ви маєте хлібів, але з уст Господа прозвучало це слово - підіть.  Ісус не говорив лишніх слів. Значить воно несе в собі певний зміст. Давайте порозмірковуємо, що мали пережити учні, виконуючи це слово.

Є наша загальна оцінка себе – "подивіться”. Тоді ми дивимося на себе, і в своїх очах кожний чоловік задоволений собою та своїми досягненнями. Але коли перед  "подивіться” стоїть "підіть”, то наше відношення до самооцінки має змінитись. Всього одне слово – підіть, і наш погляд на себе має бути інший. Тоді ми не дивимось на себе швидко, короткочасно  і в загальному, а звершуємо глибоке дослідження стану нашого духу. Хіба не до цього закликав Павло Коринтян у своєму посланні: "Випробовуйте себе, чи ви перебуваєте у вірі, пізнавайте себе”. 

Колись до Ісуса підійшов чоловік з бажанням досягати досконалості, але в своїй самоцінці він бачив свої духовні досягнення, бачив заповіді, які він виконує від юності і до нього також прозвучало це коротке слово – піди. Піди і продай все що ти маєш: свою думку про себе, задоволення своїм духовним станом, своїми досягненнями, і тільки тоді можна слідувати за Ісусом.

І от до своїх учнів, Ісус також каже ПІДІТЬ подивіться, що ви маєте. А вони  дізнавшись, кажуть: п'ять хлібів і дві рибини. І так, ми бачимо, що ті, які вже певний час перебували з Ним і, можливо також були задоволені своїми духовними досягненнями, глибоко проаналізувавши себе, побачили свою убогість і нездатність годувати других. При уважному випробовуванні себе вони побачили гірку реальність – в їхніх руках було так мало хліба.

Але те, що почули та зробили учні Ісуса, сьогодні потрібно почути і зробити нам, якщо ми також є Його учнями. Так от: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. Тоді, можливо і ви побачите, те, що побачили апостоли – тільки п’ять хлібів і дві риби. Але таке можна побачити тільки виконавши це слово – "підіть”. Тобто не стоячи на місці, а продовжуючи звершувати свій духовний шлях. Бо ті, які зупинились і стоять, можливо ще з часу свого увірування, такі завжди задоволені собою і своїм духовним життям. І разом з зупинкою завжди здається, що у моїх руках так багато хліба. Але коли ти живеш не тільки тілом, а й живе твій дух і продовжує свій путь, тоді ти реально бачиш, як ще мало в твоїх руках цього хліба, яким би мав нагодувати других. І саме це усвідомлення своєї духовної бідноти викликає у нас потребу в Господі. Тоді не раз у тиждень з байдужим обличчям ти сидиш на зібранні, слухаючи проповідь чи проповідуючи, а кожен день будеш всіма силами і душею, і розумом своїм шукати Господа. І для тих, хто хоче бути досконалими, хто бажає, щоб хліби примножувались, Ісус каже: піди! Звичайно, ми можемо залишатись у стані того чоловіка, який всі заповіді зберіг від юності і якому так не сподобалось це слово: піди. Не сподобалось тому, що він і так був про себе не поганої думки: не вбиваю, не чиню перелюбу, не краду, не свідкую неправдиво, шаную батька та матір, і люблю свого ближнього. Але Господь каже: "Піди. Якщо хочеш бути досконалим, піди”. І дивно те, що цей "досконалий” у своїх очах чоловік не зміг слідувати за Ісусом, а відійшов. Але ж він був досконалий.  Діло в тому, що досконалість Божа відрізняється від нашої. Ми вважаємо, що чим більше ми чинимо доброго, бачимо це, і перед Богом це визнаємо, щоб Він так само бачив нашу "досконалість”, як ми всі заповіді зберігаємо – це ми і називаємо досконалістю. Так вважав і фарисей, що ввійшов до храму помолитись. Він проголошував своє ідеальне, побожне життя, вважаючи це досконалістю. Але, якщо б він був уважний до себе і пішов випробувати себе, то, думаю бив би себе в груди ще більше, ніж митар. Тож досконалість Божа в тому і проявляється, що, не дивлячись ні на які свої досягнення, ми продовжуємо бачити свою обмеженість і малу кількість хлібів в руках своїх. Але зрозумійте, що примноження в житті учнів Ісуса відбулось тільки після того, як вони пішли, випробували себе, побачили обмеженість своїх досягнень і визнали це перед Господом: Немає в нас нічого, окрім п'яти хлібів та двох рибин (Лк. 9:13). Це визнання дуже важке, особливо для тих, хто вже не один рік слідує за Ісусом. Тому то ми і стараємось всяко скрити, що нічого немає. Немає терпіння, стримання, милосердя, доброти, любові до тих, яким ми маємо давати ці хліби. Жінки дуже бажають, щоб їхні невіруючі чоловіки прийшли до Господа. Але коли Господь каже: нагодуй свого чоловіка тим, що маєш, тоді виявляється, що стримання і терпіння хватає лише на п’ять хлібів і то не завжди. А коли після того потрібно нагодувати хлібами милосердя і доброти ще й сусідів, яким ми так само бажаємо спасіння і закликаємо прийти до Господа, тоді і можемо реально побачити, що ми маємо. Але саме з цього усвідомлення і визнання своєї убогості і починається примноження.

І сьогодні ми маємо час саме для того щоб - піти. Піти, саме так, як цього хоче Ісус, до чого Він закликає всіх своїх учнів: підіть, подивіться.

Піди, - каже Господь до чоловіка, який дуже багато придбав. Якщо ти дійсно бажаєш бути досконалим, то піди. Тому скільки б ми з вами до цього дня не придбали, подивіться уважно і побачите лише п’ять хлібів, і добре, якщо вони є, бо і цих п’ять  ще потрібно досягнути. Дав би Бог, щоб вони у нас дійсно були.

Тож, якщо сьогодні ми почуємо цей заклик Ісуса і будемо звершувати путь, глибоко оцінюючи те, що ми маємо, не просто подивитись на себе ззовні і сказати: "О, я і так все маю, дуже багато маю і зберіг все від юності своєї (я ж віруючий з дитинства), я дуже добрий”, а підемо і подивимось, тоді ми реально побачимо, що у нас є.  А, коли побачимо, то будемо звертатись до Господа: "Господи, у нас нічого немає! Тому Ти потрібний для нас зараз, щоб давати цей хліб”. 

І я закликаю вас в цей день, що нам дарує Господь, щоб ми йшли і не зупинялись ні в якому разі, ні на яких наших досягненнях. Чоловік, що підійшов до Ісуса так багато досягнув, але він зупинився. І Господь каже: якщо ти хочеш робити добро, то іди. 

Хай же слово, яке прозвучало до учнів, так само прозвучить до наших сердець. А учні, зробивши так, як Він їм сказав, реально побачили, що вони мають. Може до цього часу вони також були про себе кращої думки, але, коли пішли і подивились, то побачили, як багато ще потрібно трудитись і як їм потрібний цей Ісус в якому ми втрачаємо потребу, коли задоволені собою, коли думаємо, що у нас так багато хліба. Тоді і на зібранні можна сидіти в першому ряду, але не мати потреби в Господі. Ця потреба виникає, коли усвідомлюєш, що нічого, крім п’яти хлібів немає.

Тож давайте себе правильно оцінимо, щоб нам завжди мати живу потребу в Господі Ісусі. Він сьогодні потрібний нам так само як вчора і позавчора, як і декілька років назад, коли ми мали бажання першої любові нагодувати всіх оточуючих хлібом Божим. А тепер? Що тепер? Підіть подивіться. Що ви можете дати тим, які наближаються до Господа? Зараз всі закликають прийти до Ісуса. А коли люди приходять, оказується, що у тих, які закликають крім закликів більше в руках нічого немає. Жінка, яка закликає свого чоловіка покаятись, не здатна нагодувати його хлібом лагідності, а може тільки казати: "Прийди до Ісуса. Навернись!” Але Сам Ісус до Якого закликають, каже до тих, які закликають: ви дайте їм їсти. Так, саме ви! Ті, які вважають себе спасенними і бажають спасіння для других: будьте уважні, підіть і подивіться, що ви маєте?! І дайте їм їсти.