Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця
«Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця» – ці
слова говорив Ісус не до тих людей, яких Він зустрічав під час свого
мандрування, і не до тих, які випадково підходили до Нього. Ці слова Він казав біля
скарбниці, коли навчав у храмі. І як вони мають для нас багато сказати!
Звичайно, якщо ми не вважаємо себе кращими за тих людей до яких звертався
Христос.
Так
от, уявіть собі людину, яка вірить в Живого і Вічного Бога. Твердо переконана у
своїй вірі, ця людина збирає якісь кошти щоб можна було прийти у храм і
покласти їх до скарбниці. І саме в цей щасливий момент, коли людина особливо
переконана в своїй вірі і у своїй жертві, біля неї лунає голос: «Не знаєте ви ні
Мене, ні Мого Отця». Як би ви на місці тієї людини відреагували на ці слова?
Думаю, вони викликали би масу негативних емоцій, які, якби не втримались
всередині, то вийшли би назовні у різкому запереченні: «Ні! Я знаю!». Давайте,
все ж таки, не дивлячись на те, що ми в храмі і не з пустими руками, а з даром,
щоб покласти його у скарбницю, давайте прислухаємось до почутих слів. А після
почутого задамо собі запитання: «А що я насправді знаю про Бога? Як я Його
знаю? Може мої знання це лише плід моєї уяви?». Якщо б ми постійно ставили
перед собою так питання, то у нашому серці постійно би народжувався пошук. Це
той пошук, який свідчить про живий дух.
Через
пророка Осію стільки звучало слів від Імені Господа саме за Богопізнання: «Погине
народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе,
щоб не був ти для Мене священиком». У російському перекладі використане слово
«ведение» – «Истреблен будет народ Мой за недостаток ведения». Це слово глибше
відкриває нам зміст Божого бажання, ведение це – пізнання. А пізнання звучить,
як постійний заклик до вдосконалення своїх знань. І ці слова так само звучали
до людей, які приходили до храму і покладали у скарбницю дари. Відсутність
пізнання! Хіба вони не знали так, як і ми знаємо з вами? Нам з вами є про що подумати. Як ми знаємо?
Невже ми кращі від тих людей, що були у храмі? А якщо ні, то і знання наші такі
як у них. «Погине народ Мій», – каже Господь, – від такого знання.
Тепер
більш конкретно. Давайте звернемось до Одкровення Івана. З самого початку ми
можемо прочитати те, що пізнав Іван, а саме – Ісуса воскреслого. Пізнав так, що
впав до ніг Його, як мертвий. Що ж так вразило цього чоловіка Божого? Гадаю,
багато з того, що побачив Іван у зовнішності Ісуса, залишається для нас
невідомим, непізнаним. Якщо будемо усвідомлювати це, можливо, Господь з часом і
відкриє. Але зараз хотів би звернути увагу на обосічний меч, який виходив з уст
Його.
У
теперішній час від одного до другого передаються слова про Божу любов,
благодать, спасіння і благословення. Одні, які «знають» Ісуса, малюють Його на
іконах з очима наповненими любов’ю, з піднятою для благословення рукою і з
закритими устами. Інші, які також «знають» Його, малюють подібний образ в своїй
уяві і переказують свою уяву іншим. «Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця»! Але
хто знає Ісуса таким, як побачив Його Іван? Хто знає ці очі, які немов полум'я
огняне? Які просвітлюють твоє серце і життя твоє до самих потаємних і
прихованих частин. Від одного погляду яких руйнується вся горда думка твоя про
те, що ти вже знаєш Бога. Очі, які бачать, що хоч ти і співаєш в хорі побожні
пісні, але думки твої в цей час далеко від слів, які ти співаєш. Очі, які
бачать, що побожність твоя це лише ширма за якою ти приховуєш всю гнилість
своєї душі, і що Бог, про якого ти говориш іншим, так і не став твоїм Богом.
Очі, які бачать, що життя цього світу тебе цікавить більше ніж присутність Бога
у твоєму житті, а марнота діл суєтних набагато приємніша ніж труд для Господа. Очі,
які бачать, що надбання грошей тебе хвилює більше ніж духовні надбання. Хто
вклоняється Ісусу з такими очима?
А
меч?! Ти отримав пізнання, що у Ісуса не мед і не солодощі течуть з уст, а меч
обосічний. Якщо ти поцікавишся дією цього обосічного меча, то можеш дізнатись,
що це особливо разюча зброя, якою завдавались різноманітні: колючі, рубані і
різані рани. І саме такий меч виходить із уст Господа. «Погине народ Мій за те,
що не має знання». Далі Іван знову бачить Слово Боже на коні і з уст Його
виходить той самий меч. Господь незмінний і меч продовжує і тепер виходити із
уст Його. Це той меч, який мав би проникати в душу твою підчас кожного
спілкування с Ним. Тільки повстає питання – наскільки такий Господь пізнаний
нами? Ерло Штеген через двадцять років свого служіння в здивуванні вигукнув:
«Господи, я зовсім Тебе не знаю!» Щось подібне пережив і Савл з Тарсу, коли на
дорозі до Дамаску запитав: «Хто Ти, Господи?». Наскільки Його слово, Його Дух
має в нашому житті таку ж дію, яку переживав апостол Павло, коли написав: «Бо
Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить
воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та
наміри серця. І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та
відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!» Знаю, що ви знаєте ці слова. Ми
багато знаємо з вами. І ті, які жили в часи Осії, і ті, до кого говорив Ісус
вони також знали. Але глибини пізнання не було, як у них так і у нас. Тому ті
очі і той меч, які бачив Іван у своєму об’явленні у зовнішності Спасителя давно
зникли з уяви наступних послідовників Христа. Тепер в Його очах тільки любов, а
з уст лунає тільки благословіння. Приємно служити такому Богу. Але чи це
пізнання Бога? «Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця» – ці слова, які і тепер
звучать до нас подібні до меча обосічного. І у той час, коли здається, що знаєш
єдиного правдивого Бога та Ісуса Христа, якого Він послав, цей меч відділяє
твою душевну уяву про пізнання від духовного розуміння і тоді реально можна
побачити, як мало знаєш або взагалі ще не знаєш ні Його самого, ні Отця Його.
Михаил Прапорщиков
|
