Окна Небесные

       «…На земле мир, в человеках благоволение!»

(рос.)  

В настоящий момент|сейчас| наша страна|страна-участница| переживает такое прекрасное время, что даже деткам в садике рассказывают евангельские события и учат молиться|молящийся|. Поэтому нет ничего странного|удивительного| в том, что все знают, кто были первые евангелисты в рождественскую ночь. Даже те, которые|какие| никогда не читали Евангелие от Луки, могут сказать, что теми, которые|какие| всем рассказывали о рождении Спасителя, были пастухи. Лука их описал так: «В той стране были на поле пастухи, которые содержали ночную стражу у стада своего». Именно к|до| тем, которые|какие| не спали и сторожили|сторожат|, явился Ангел. И после увиденного|узрел| и услышанного|услыхал| они, забыв обо всем, поспешили к|до| Вифлеему и там говорили и рассказывали всем о том, что пережили|переживают| только что на поле.

Вам никого не напоминают|напоминающий| те пастухи? Не смотрите вокруг, а подойдите к|до| зеркалу. Чем вы похожи на тех пастухов? А вспомните то время, когда ваша душа не спала и находилась на страже|сторожит|. Только не говорите, что вы ничего не переживали|переживают|. Когда душа не спит она обязательно(!) переживает объявление Господние. А, если не переживаете ничего, тогда вы только думаете, что вы не спите.

К|до| Корнилию, сотнику полка, называемого| Итальянским, как следствие его бдения в набожности и богобоязненности|, явился Ангел. Так же, как и Вифлеемским пастухам. Так же, как и нам, когда мы бдим ночной порой. Да, так именно тогда, когда все спокойно спят. Надеюсь, вы знаете, что такое спящая душа? «Поэтому|вот| не будем спать, как другие, а будем бодрствовать и трезвиться!» – писал апостол Павел к|до| Фессалоникийцам.

В наше время, наверно|наверное|, как никогда в истории христианства, спящих христиан значительно больше чем нужно. Землю все больше окутывает ночь. И при общем росте церквей и увеличении числа христиан, увеличивается и число тех, души которых|каких| заснули|. Но об этом немножко позже. А пока еще|пока что| давайте вернемся к|до| пастухам, которые|какие| не спят, сторожат|сторожат| и переживают объявление Ангела Господнего.

В ту ночь, среди других откровений, они услышали|услыхали| слова: «Слава Богу на высоте, и на земле мир, в людях благоволение!» Это откровение неба! И слышать его могут те, которые|какие| не спят.

Как вы думаете – был на земле тогда мир? А добрая|добрая| воля? Власть Рима увеличивалась и продолжала распространяться. Именно поэтому Иосиф с Марией и оказались|оказались| в Вифлееме, выполняя|исполняет| повеление кесаря. В Иудеи царствовал жестокий Ирод Великий, который|какой| повелел убить не только новорожденных детей в Вифлееме, но и, по историческим данным, собственную жену|жену| и двух сыновей.

О чем же пели Ангелы на полях Вифлеемских? Конечно, не о том, что было, а о том, что должно быть, когда в душе нашей рождается и возрастает|вырастает| Спаситель, Который|какой| есть Христос Господь. Эту замечательную|прекрасную| весть|известие| и услышали|услыхали| пастухи и отправились|устремляют| на поиск. В ту ночь они нашли! И говорили об этом всем. Они возвещали| добрую|добрую| весть|новшество| – Евангелие, так, что все удивлялись. А затем|а потом| они вернулись, прославляя и хваля| Бога за все, что услышали|услыхали| и увидели|узрели|, так как им было сказано. А затем..|а потом|. Потом..|затем|. А что было потом|затем|? Что мы еще знаем об этих пастухах? Ничего! О них больше нет никакого упоминания. Нет их ни среди тех, которые|какие| приходили позже слушать Иисуса. Не были они и в числе Первоапостольской церкви. Поумирать все они не могли, потому что|ибо| прошло всего 30 лет. Не были же они все такими старыми, как их обычно рисуют. О Марии же пишет тот же Лука в Деяниях апостолов, что она была среди учеников.

А где же те первые евангелисты? Вот в этом то мы и похожи на них. Подходите опять|снова| к|до| зеркалу. Смотрите внимательно и вспоминайте|упоминайте|. Когда ваша душа стояла на страже|караул| и не спала, несмотря на|не смотря на| общую темноту и сон, вы услышали|услыхали| то же, что и пастухи: «Сегодня в Давидов городе родился для вас Спаситель!» Это было такое большое|великое|, что вы забывали обо всех своих делах и спешили на поиск своего Спасителя. Вы искали и находили. Вы делились|делящийся| своим поиском и рассказывали другим, вызывая их удивление|изумление|. И радостными вы возвращались, прославляя Бога. Но это было только тогда, когда душа не спала и стояла на страже|сторожит|. Тогда слова о мире на земле и о доброй|доброй| воле в людях вы могли переживать по мере того, как рос|вырастает| в вашей душе Иисус, а вы его искали и находили, снова и снова.

Про пастухов не написано, что они еще когда-то приходили и узнавали что-то об Иисусе. Мне кажется|сдается|, что после увиденного|узрел| и услышанного|услыхал| они бы|б| должны были продолжать интересоваться жизнью Того, о Ком возвестил| им Ангел. Иосиф с Марией из Вифлеема вернулись в|до| Назарет. По моему мнению, те, какие возвещали| другим о чудесном рождении Спасителя, должны были бы|б| последовать за ними. Или, по крайней мере, интересоваться время от времени, наблюдая за ростом Иисуса, чтобы потом|затем| стать Его учениками. Но создается впечатление, что их удовлетворил тот поиск, который|какой| они совершили| в Рождественскую ночь. Они перестали искать!!! И их воображение о Спасителе осталось на уровне младенца. Если бы|б| их спросили: «Вы знаете Иисуса?» Они со всей искренностью могли бы|б| сказать: «Да! Мы Его знаем! Мы видели Его!»

Что-то подобное происходит и в настоящий момент|сейчас|. Столько тех, которые|какие| услышали|услыхали| о рождении Спасителя. Так много тех, которые|какие| рассказывают о Нем другим. Не мало и тех, которые|какие| прославляют Бога за увиденное|узрел| и услышанное|услыхал|. Но так мало тех, кто продолжает каждый свой день интересоваться своим Спасителем. Интересоваться, переживая|переживает| рост Иисуса, вплоть до смерти, вплоть до Голгофы! Об этом ап|.Павел написал так: «Братия, я не почитаю себя достигшим; а только, забывая заднее и простираясь вперед, стремлюсь к цели, к почести вышнего звания Божия во Христе Иисусе». У Павла поиск не закончился после чудесной встречи с Иисусом на дороге|пути| к Дамаску, а начался. У пастухов наоборот. Где они? Посмотрите внимательно в зеркало. Может, одного из них вы там увидите|узреете|? 

Да, мы можем переживать великие|великие| откровения, но, если за ними не следует последующий усиленный поиск, то это и есть тот духовный сон, в который|какой| погружены пастухи Вифлеемские настоящего времени. Это и духовная спячка, о которой|какой| мы говорили выше. Тогда все наши представления об Иисусе, понимание Его слов и Его жизнь в целом только на уровне младенца. «Ты знаешь Иисуса?» «Да, знаю!» А что ты знаешь? Пережил|переживает| ли ты тот мир, который|какой| был провозглашен|проголосил| Ангелами? Кое-кто считает, что мира мы достигнем в небе. Но Ангелы пели о мире, который|какой| достигается на земле, если, конечно, Иисус присутствует и растет|вырастает| в твоих духовных поисках. Знаешь ли ты добрую|добрую| волю, которая|какая| связана|повязал| с рождением и жизнью Иисуса? Ты руководствуешься этой доброй|доброй| волей? Она растет|вырастает| в тебе? Осталась ли на уровне младенца? «На земле мир, в людях благоволение!» – это откровение должно постоянно расти|вырастать| в твоей жизни, по мере твоего поиска и развития, достигая полного мира и абсолютной доброй|доброй| воли. А, если не так, то ты подобен тем пастухам, которые|какие| искали Иисуса только в Рождественскую ночь. Подойди еще раз к|до| зеркалу...

Михаил Прапорщиков

                   На землі мир, у людях добра воля!

(укр.)

Зараз наша країна переживає такий прекрасний час, що навіть діткам у садку розповідають євангельські події і вчать молитися. Тому немає нічого дивного у тому, що всі знають хто були перші євангелісти у різдвяну ніч. Навіть ті, які ніколи не читали Євангеліє від Луки можуть сказати, що тими, які всім розповідали про народження Спасителя були пастухи. Лука їх описав так: «А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою». Саме до тих, які пильнували і вартували, з’явився Ангел. І після побаченого й почутого вони, забувши про все, поспішили до Віфлеєму і там говорили й розповідали всім про те, що пережили тільки що на полі.

Вам нікого не нагадують ті пастухи? Не дивіться навколо, а підійдіть до дзеркала. Чим ви подібні до тих пастухів? А пригадайте той час, коли ваша душа пильнувала і вартувала. Тільки не кажіть, що ви нічого не переживали. Коли душа пильнує вона обов’язково(!) переживає об’явлення Господні. А, якщо не переживаєте нічого, тоді ви тільки думаєте, що ви пильнуєте.

До Корнилія, сотника полку, що звавсь Італійським, як наслідок його пильнування у побожності та богобійності, явився Ангел. Так само, як і Віфлеємським пастухам. Так само, як і нам, коли ми пильнуємо і нічної пори. Так, так саме тоді, коли всі спокійно сплять. Надіюсь ви знаєте, що таке спляча душа? «Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» – писав апостол Павло до Солунян.

У наш час, напевно, як ніколи у історії християнства, сплячих християн значно більше ніж потрібно. Землю все більше огортає ніч. І при загальному зростанні церков та збільшенні числа християн, збільшується і число тих, душі яких позасинали. Але про це трошки пізніше. А поки що давайте вернемось до пастухів, які пильнують, вартують і переживають об’явлення Ангела Господнього.

У ту ніч, серед інших одкровень, вони почули слова: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» Це одкровення неба! І чути його можуть ті, які пильнують.

Як ви думаєте – був на землі тоді мир? А добра воля? Влада Риму збільшувалась і продовжувала розповсюджуватись. Саме тому Йосип з Марією і опинились у Віфлеємі, виконуючи повеління кесаря. У Юдеї царював жорстокий Ірод Великий, який повелів вбити не тільки новонароджених дітей у Віфлеємі, а й, за історичними даними, власну жінку та двох синів.

Про що ж співали Ангели на полях Віфлеємських? Звичайно не про те, що було, а про те, що має бути, коли у душі нашій народжується та зростає Спаситель, Який є Христос Господь. Цю чудову звістку і почули пастухи та спрямувалися на пошук. Тієї ночі вони знайшли! І говорили про це усім. Вони звіщали добру новину – Євангеліє, так, що всі дивувались. А потім вони повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано. А потім… Потім… А що було потім? Що ми ще знаємо про цих пастухів? Нічого! Про них більше немає ніякої згадки. Немає їх ні серед тих, які приходили пізніше слухати Ісуса. Не були вони і в числі Першоапостольської церкви. Повмирати всі вони не могли, бо пройшло всього 30 років. Не були ж вони всі такими старими, як їх зазвичай малюють. Про Марію ж пише той самий Лука у Діях апостолів, що вона була серед учнів.

А де ж ті перші євангелісти? Ось у цьому то ми і подібні до них. Підходьте знову до дзеркала. Дивіться уважно і згадуйте. Коли ваша душа стала на варту і пильнувала, не дивлячись на загальну темряву і сон, ви почули те саме, що й пастухи: «Сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель!» Це було таке велике,що ви забували про всі свої справи і поспішали на пошук свого Спасителя. Ви шукали і знаходили. Ви ділились своїм пошуком і розповідали іншим, викликаючи їх подив. І радісними ви вертались, прославляючи Бога. Але це було тільки тоді, коли душа пильнувала і вартувала. Тоді слова про мир на землі і про добру волю у людях ви могли переживати по мірі того, як зростав у вашій душі Ісус, а ви його шукали і знаходили, знов і знов. За пастухів не написано, що вони ще колись приходили і навідувались про Ісуса. Мені здається, що після побаченого і почутого вони би мали продовжувати цікавитись життям Того, про Кого звістив їм Ангел. Йосип з Марією із Віфлеєму повернулись до Назарету. На мою думку ті, які звіщали іншим про чудесне народження Спасителя, мали би послідувати за ними. Або принаймні навідуватись час від часу, спостерігаючи за зростанням Ісуса, щоб потім стати його учнями. Але складається враження, що їх задовільнив той пошук, який вони звершили у Різдвяну ніч. Вони перестали шукати!!! І їхня уява про Спасителя залишилась на рівні немовляти. Якщо би їх запитали: «Ви знаєте Ісуса?» Вони зі всією щирістю могли би сказати: «Так! Ми Його знаємо! Ми бачили Його!» Щось подібне відбувається і зараз. Стільки тих, які почули про народження Спасителя. Так багато тих, які розповідають про Нього іншим. Не мало і тих, які прославляють Бога за побачене і почуте. Але так мало тих, хто продовжує кожен свій день цікавитись своїм Спасителем. Цікавитись, переживаючи зростання Ісуса, аж до смерті, аж до Голгофи! Про це ап. Павло написав так: «Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі». У Павла пошук не закінчився після чудесної зустрічі з Ісусом на дорозі до Дамаску, а розпочався. У пастухів навпаки. Де вони? Подивіться уважно у дзеркало. Може одного із них ви там побачите? 

Так, ми можемо переживати великі об’явлення, але, якщо за ними не слідує подальший посилений пошук, то це і є той духовний сон, в який занурені пастухи Віфлеємські теперішнього часу. Це та духовна сплячка, про яку ми говорили вище. Тоді всі наші уяви про Ісуса, розуміння Його слів і життя в цілому тільки на рівні немовляти. «Ти знаєш Ісуса?» «Так, знаю!» А що ти знаєш? Чи пережив ти той мир, який був проголошений Ангелами? Дехто вважає, що миру ми досягнемо у небі. Але Ангели співали про мир, який досягається на землі, якщо, звичайно, Ісус присутній і зростає у твоїх духовних пошуках. Чи знаєш ти добру волю, яка пов’язана з народженням і життям Ісуса? Ти керуєшся цією доброю волею? Вона зростає в тобі? Чи залишилась на рівні немовляти? «На землі мир, у людях добра воля!» – це одкровення має постійно зростати у твоєму житті, по мірі твого пошуку і розвитку, досягаючи повного миру і абсолютної доброї волі. А, якщо не так, то ти подібний до тих пастухів, які шукали Ісуса тільки в Різдвяну ніч. Підійди ще раз до дзеркала...

Михаил Прапорщиков