Коли потрібний світильник? 
Є речі абсолютно прості і тому повністю зрозумілі.
Так виглядає і знайомий нам початок Біблії: «На початку Бог створив Небо та
землю…». І т.д. У перший день створіння після неба і землі було створене
світло. Тоді світло було назване днем, а темрява ніччю. Все просто, ясно і
зрозуміло. Але зупиніться на хвилинку і замисліться тоді просте виявиться не
таким простим. Усе діло в тому, що згідно нашого розуміння схід сонця ми
називаємо днем, а його захід ніччю. Так от, вся складність у тому, що сонце і
місяць були створені на четвертий день! Тобто Божа назва дня і ночі
відрізняється від нашої. Або краще сказати Його назва носить вищий порядок,
розуміючи день і ніч в першу чергу у духовному змісті.
Ми ще повернемось до цього, не зовсім звичного
поняття дня і ночі, а поки поговоримо про більш заземлені і зрозумілі речі.
Давайте уявимо простий, звичайний, ясний день коли, на небі жодної хмаринки.
Сонце світить і гріє надзвичайно сильно. Всім добре, спокійно і приємно. Як би
виглядала в цей час людина, яка би запалила свічку? На неї би дивились, м’яко
кажучи, із великим здивуванням. Цілком зрозуміло, кому потрібно світло свічки,
коли від променів сонця його зовсім не видно. Навіть і не розібрати горить та
свічка чи ні.
А тепер уявіть групу людей, скажімо мандрівників,
які заблукали у незнайомій гірській місцевості, а тут іще ніч наблизилась, і
небо затягнуло грозовими хмарами от-от дощ почнеться. Куди іти, у кого
запитати? І раптом хтось із цієї групи побачив далеко маленьке світло. Це у самотній
хатинці пастуха запалили свічку. Ту саму свічку, світла якої зовсім не видно
вдень. Але вночі, це її час. Тоді цей крихітний вогник видно на кілометри. Саме
цей віддалений вогник і помітили мандрівники. Яка ж була їхня радість, коли
серед повної темряви вони побачили краплиночку світла. Можете уявити собі? Це
було світло їхньої надії на спасіння. Те світло, яке вдень сприймається зі
сміхом, як непотрібне, уночі може викликати щасливе захоплення. Виходить усе
залежить не від свічки, а від часу в який вона горить.
Не тільки маленьке світло, а і у потужному
світильнику маяка зовсім немає потреби вдень. А вночі, це світло виглядають і
чекають, бо воно так багато говорить для відважних мореплавців. Це нам
зрозуміло, правда? Якщо ми зрозуміли на земному прикладі, будемо поступово
переходити до духовного.
«Чи світильника приносять на те, щоб поставити
його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?» Повчаючи
своїх слухачів, Ісус також звертав увагу на значення світильника і його
положення. У любому випадку, необхідність в свічці чи світильнику з’являється
за наявності темряви. Так темрява по-своєму підкреслює красу світла, хай крихітного,
та необхідність у ньому.
Нам добре відомі слова Спасителя: «Ви світло для
світу», а от чи розуміємо ми, коли з’являється потреба у нашому світлі? Думаю,
що не зовсім. Тому, ми так прагнемо світити саме у той час, коли за Божим
визначенням день, тобто усе прекрасно, спокійно, мирно і приємно. Коли
відчуваємо Божу присутність і підтримку ми з радістю засвітили би для тих, хто
до нас добре відноситься. Вогонь нашої свічечки весело би горів для тих, хто
нас поважає і не ображає. У цей добрий час, який Бог при створінні назвав днем,
кожен би із радістю світив. Та пригадайте, як виглядає людина зі свічкою чи світильником
у сонячний день. От тому і Ісус так каже, - «А коли любите тих, хто любить вас,
яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре
чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники
роблять». Справді, кому потрібна свічка у той час, коли і грішники можуть бути
лагідними та ввічливими, стриманими, та добрими? Нікому вона не потрібна, але, нажаль, це
єдиний час коли вона може горіти, як би смішно (у тілесному розумінні) це не
виглядало. А от власникам свічок зовсім не смішно, навпаки, високо підіймаючи
свої світильники вдень, вони мають певність, що вони провідники для сліпих,
світло для тих, хто знаходиться в темряві, виховники нерозумних, учителі дітям,
що вони зразок знання й правди в Законі. Тільки не подумайте, що говорячи
«вони», я маю на увазі якихось віддалених і невідомих людей, у першу чергу я
говорю про себе. Так приємно бути світлом для світу! Тільки так важко бути тим
світлом саме тоді, коли воно справді потрібно, тобто уночі. Особливо, у той
час, коли це світло таке необхідне, бажане і очікуване, запалити свою свічку
буває, ох, як нелегко, і чим темніше, тим важче. Тому то в більшості випадків
наше світло приносить радість лише нам самим, бо горить лише у ясну сонячну
погоду і користі від нього для інших немає.
«Хто знайде чеснотну жінку? – знаходимо таке
запитання у приповістях, - Ціна її більша від перел». А знаєте чому її важко
знайти, таку жінку, і вона так дорого ціниться (надіюсь, ви розумієте духовний
зміст цих слів)? Тому що однією з її чеснотних рис є світильник, який не
погасне вночі. Виходить нескладно знайти жінку, у якої світильник горить
«вдень»: коли діти спокійні, і свекруха привітна, і з чоловіком усе гаразд.
Гарним прикладом стають усі діви, які вийшли назустріч Нареченому зі своїми
світильниками. Але чим ставало темніше, тим швидше закінчувалось у одних масло.
«Немудрі діви» - так назвав їх Спаситель. Дивно, чому? Тут то нам добре
зрозуміло, що раз твоя свічка згасає у потрібний час, то це свідчить про твою
немудрість і неготовність! Виходить так, що світло твоєї свічки вночі є
показником твоєї духовної зрілості. Саме це світло, якщо воно не згасає,
свідкує про твою віру і є указником шляху для інших на весільну вечерю Агнця і
власне пропуском для тебе самого. Мудрі розуміють це і пильнують, щоб їхній
світильник міг бути корисним для Нареченого, бо ж Він опівночі прийде.
А немудрі вважають, що головне належати до
«правильної» віри, або основним показником довершеності є кількість часу
проведеного в церковному приміщенні. Для таких скажу, що правильною вірою є та,
яка навчає мати запалену уночі свічку. І, якщо ви заходили до своєї церкви з
образою, непрощенням чи невдоволенням, а виходите з бажанням любити ворогів
своїх, благословляти тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить
вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, то ви не даремно провели час і
наблизились до того, щоб вам бути синами Отця вашого Небесного. Бо образ Його
Сина, Якому ми вклоняємось і з Якого беремо приклад, якраз, особливо яскраво
світить під час глибокої темряви.
Голгофа! Це те місце, яке покрило мороком усю
землю від шостого до дев’ятого часу. Це те місце яке вкрило темрявою Ісуса. Усі
ті, яких Він любив, навчав, допомагав, зціляв, віддали Його на смерть. Це
велика образа і глибока темрява. І що ж ми чуємо? З цієї повної темряви лунають
слова: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!...» Це Його світильник
запалав, щоб нам вказати дорогу. Ми віримо у воскресіння мертвих? Віримо? Ми
згадуємо і возвеличуємо воскресіння Ісуса? Але без цих слів не було би і
воскресіння. І це так ясно побачив сотник, який стояв і дивився. Він бачив
багато страт. Він бачив, як вмирали інщі. Він чув з їхніх вуст прокльони чи
докази своєї безвинності, заклики до бунту і непокори. Але серед тієї темряви
він бачив тільки темряву.
Раптово його осяяло світлом. Світильник Ісуса
запалав так, що сотник і ті, які були з ним не сумнівались: Він був справді Син
Божий!
Саме повна і глибока темрява (говорю про духовне,
про важкість моменту), дала можливість світильнику Ісуса запалати так, що
навіть запеклі і звичні до смерті серця воїнів, були освітлені цим світлом.
Багато було проповідників у той час (і зараз їх не мало). І тих, що чудеса
творили теж вистачало. Але у темний час їх світильники вгасали. А тут все було
інакше. Те, що бачив і чув сотник було особливим і незвичним. Бо у такому стані
з серця походить правда – те чим воно наповнене. Тому то ми і боїмось усілякої
темряви. Тому то стараємось її усяко уникнути. Тому, що вона, ця темрява
викриває, що у кожного на серці. Вона так ясно показує, що так мало у ньому
необхідного масла і що світла нашого світильника вистачає лише до «вечора», а
далі його огортає повна темрява.
Про божественне світло Іван сказав: «А світло у
темряві світить, і темрява не обгорнула його». От така властивість саме
божественного світла – воно світить у темряві! І ти можеш сам перевірити свій
світильник: горить він вночі (говоримо про Боже розуміння ночі) – значить
Божий, а якщо ні… А якщо він горить лише у теплу сонячну погоду, то, щоби ти
про себе не думав, він людський і настане час, коли його викинуть як непотріб.
Щоб цього не сталось, проси у Бога мудрості. І Він
всім дає просто, та не докоряє, і буде тобі вона дана. А мудрість так
необхідна, щоб відрізняти темряву і світло, боже і людське і зрозуміти
відповідь на таке просте запитання: коли потрібний світильник?
Михаил
Прапорщиков
|
