(рос.)
Какой ваш Бог? Или когда гаснут светильники?
Все больше церквей в наше время претендуют на звание Евангельской церкви. Каждый старается убедить других, что именно его церковь следует истинному Евангелию. Есть церкви, которые так и называются: Церковь полного Евангелия. При этом каждый приводит весомые аргументы в подтверждение своей правоты. И смотришь, действительно все следуют за словом Евангелия. Даже свидетели Иеговы и те утверждают, что базируют свое учение на учении Иисуса и посланиях апостола Павла. Но, если присмотреться внимательно, то можно заметить, что в противоречь словам того же Павла, который говорил к пресвитерам Эфеса: «Чист я от крови всех, ибо я не упускал возвещать вам всю волю Божию!», сегодня много чего из всей воли Божьей замалчивается по всем церквам.
«Не упускал возвещать вам всю волю Божью!» Да, это действительно не просто возвещать всю волю Божью. Намного проще подбирать места, которые льстили бы слух слушающих. Слыша места о милости, любви, прощении, жертве Иисуса Христа в воображении слушателей создается определенный образ Бога Спасающего, Любящего, Всепрощающего, которым Он и есть без сомнения! Но в послании к евреям апостол Павел, тот, который был действительно представителем Евангельского учения, отмечает одну важную черту своего Бога.
Можно вас спросить какой ваш Бог? Какое воображение создали о Боге у вас ваши проповедники? А если вы проповедник, доносите ли вы всю волю Божью, как это делал Павел? Говорите ли вы так, как писал апостол: «Итак мы, приемля царство непоколебимое, будем хранить благодать, которою будем служить благоугодно Богу, с благоговением и страхом, потому что Бог наш есть огнь поядающий!» Да, именно эти слова вызывают такую настороженность по всем Евангельским церквам. Именно эти слова стараются мягко обойти. Потому что в одном этом предложении кроется сила, которая способна сокрушить односторонние воображения о только любящем Боге. Бог Павла был поядающим огнем! Какой ваш Бог? Благодать, которой Павел служил этому Богу, вызывала у него набожность и страх! Вам знакомая такая благодать? Нет, это не Ветхий завет, а Бог, который не изменяется, и это полная Евангелия! Это вся воля Божья, чтобы мы знали Его не с одной стороны, а полностью!
«Посему, как вы приняли Христа Иисуса Господа, так и ходите в Нем» - это уже из послания к Колоссянам. Вы еще не забыли как вы приняли Христа Иисуса? Каким Он был для вас тогда? Наверно забыли. То вспомните. Как огонь! Который проникал до разделению души и духа и судил мысли и намерения сердечные. Тогда вы волновались, переживали, искали прощения и находили у Любящего и Прощающего. Временами этот огонь был такой сильный, что вы по нескольку дней не имели покоя, пока не исповедовали злые мысли и поступки свои. Огонь горел в вас и вызывал набожный страх, когда приходилось пропустить хоть один раз собрание, или когда в суете дел своих забывали помолиться и почитать Библию. Тогда также пылал этот огонь и вызывал раскаяние. И вы говорили: «Прости Господи, что за делами жизненным не нашел времени для Тебя!» И опять Любящий любил и прощал.
Но со временем этот огонь, который постоянно судит, начинает слишком надоедать. А Его благодать, вызывающая набожный страх кажется слишком устаревшей. Тогда мы разделяем Единственного на: Бог огонь поядающий и Бог добрый, любящий, спасающий. О первом мы знаем, но уже не говорим, что наш Бог - это огонь поядающий. И огня этого едва хватает время от времени сходить на собрание, а чтобы и дома найти для Него время, здесь светильники и совсем гаснут. И самое страшное, что уже ничто не судит ни мыслей ни намерений сердечных. Потому что вместо огня поядающего сердце наполнено объяснениями и оправданиями: «Я купил поле, я купил волы, я женился прости, но я не могу прийти». Сколько объяснений человек может привести в свое оправдание! Этому можно просто удивляться. То живот болит, то голова, то корова должно родить, то работы нет, а то ее уже многовато. Разве все перечислишь. Но во всех этих оправданиях, которые объясняют наше безразличное отношение к Господу, мы не найдем ни страха Божьего ни Его огня.
Так какой ваш Бог? Вы можете сказать вместе с Павлом: «Наш Бог это поядающий огонь!»?? Или от этих слов вам становится неудобно, и вы даже не хотите этого читать? Значит Тот Христос, которого вы когда-то приняли изменился? А что же вы тогда будете делать, когда Он явится? Не придется ли вам стучать в закрытые двери, потому что не стало огня в светильниках? Да, так это именно тот момент, когда гаснут светильники, потому что Бог огня перестает быть нашим Богом! А вот Павел и в конце своей жизни мог назвать своего Бога огнем поядающим.
Дорогие братья и сестры, давайте любить Нашего Господа всем сердцем, всеми силами своими и всем умом своим. Под всем я понимаю не только ту часть нашего сердца и ума, которая признает и любит Любящего Спасителя, но и ту часть, которая любит Бога Который является поядающим огнем. Потому что без этого огня светильник твой погаснет!
Михаил Прапорщиков
(укр.)
Який ваш Бог? Або, коли гаснуть світильники?
Все більше церков у наш час претендують на звання Євангельської церкви. Кожний старається переконати інших, що саме його церква слідує істинному Євангелію. Є церкви які так і називаються: Церква повного Євангелія. При цьому кожен приводе вагомі аргументи в підтвердження своєї правоти. І дивишся, дійсно всі слідують за словом Євангелія. Навіть свідки Єгови і ті стверджують, що базують своє вчення на вченні Ісуса та посланнях апостола Павла. Але, якщо придивитись уважно, то можна помітити, що в супереч словам того самого Павла, який казав до пресвітерів Ефесу: «Я чистий від крови всіх, бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!», сьогодні багато чого із усієї волі Божої замовчується по усім церквам.
«Не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!» Так, це дійсно не просто об’являти усю волю Божу. Набагато простіше підбирати місця, які влещували би слух тих, що слухають. Слухаючи місця про милість, любов, прощення, жертву Ісуса Христа в уяві слухачів створюється певний образ Бога Спасаючого, Люблячого, Всепрощаючого, яким Він і є без сумніву! Але в посланні до євреїв апостол Павло, той, який був дійсно з Євангельського вчення, наголошує на одній важливій рисі свого Бога.
Можна вас запитати який ваш Бог? Яку уяву створили про Бога в вас ваші проповідники? А якщо ви проповідник, чи доносите ви усю волю Божу, як це робив Павло? Чи говорите ви так, як писав апостол: «Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. Бо наш Бог то палючий огонь!» Так, саме ці слова викликають таку насторогу по всіх Євангельських церквах. Саме ці слова стараються м’яко обійти. Тому що в одному цьому реченні криється сила, яка здатна сокрушити однобічні уяви про тільки люблячого Бога. Бог Павла був палючим вогнем! Який ваш Бог? Благодать, якою Павло служив цьому Богу викликала у нього побожність і страх! Вам знайома така благодать? Ні, це не Старий завіт, а Бог, який не змінюється, це повна Євангелія! Це уся воля Божа, щоб ми знали Його не з одного боку, а повністю!
«Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть» – це вже з послання до Колосян. Ви ще не забули як ви прийняли були Христа Ісуса? Який Він був для вас тоді? Напевно забули. То нагадайте. Як вогонь! Який проникав до розділення душі і духа та судив думки і наміри серця. Тоді ви хвилювались, переживали, шукали помилування і знаходили у Люблячого та Прощаючого. Під час сила цього вогню була така сильна, що ви по декілька днів не мали спокою, аж поки не сповідували злі думки та вчинки свої. Вогонь горів в вас і викликав побожний страх, коли доводилось пропустити хоч один раз зібрання, або коли в суєті діл своїх забували помолитись та почитати Біблію. Тоді також палав цей вогонь і викликав розкаяння. І ви казали: «Прости Господи, що за ділами життєвими не знайшов часу для Тебе!» І знову Люблячий любив і прощав.
Але з часом цей огонь, який постійно судить, починає занадто надокучати. А Його благодать, що викликає побожний страх здається занадто застарілою. Тоді ми розділяємо Єдиного на: Бог огонь палаючий і Бог добрий, люблячий, спасаючий. Про першого ми знаємо, але вже не говоримо, що наш Бог то вогонь палаючий. І вогню цього ледве вистачає час від часу сходити на зібрання, а щоб і дома знайти для Нього час тут світильники і зовсім гаснуть. І саме страшне, що вже ніщо не судить ні думки ні наміри сердечні. Бо замість вогню палаючого серце наповнене поясненнями та виправдовуваннями: «Я купив поле, я купив воли, я одружився вибач, але я не можу прийти». Скільки пояснень людина може привести у своє виправдання! Цьому можна просто дивуватись. То живіт болить, то голова, то корова має родити, то роботи немає, а то її вже забагато. Хіба все перелічиш. Але в усіх цих виправданнях, які пояснюють наше байдуже ставлення до Господа, ми не знайдемо ні страху Божого ні Його вогню.
То ж який ваш Бог? Ви можете сказати разом із Павлом: «Наш Бог то палючий огонь!»? Чи від цих слів вам стає незручно і ви навіть не хочете цього читати? Значить Той Христос, якого ви колись прийняли змінився? А що ж ви тоді будете робити коли Він з’явиться? Чи не прийдеться вам стукати у зачинені двері, бо не стало вогню у світильниках? Так, так це саме той момент коли гаснуть світильники, тому що Бог вогню перестає бути нашим Богом! А от Павло і в кінці свого життя міг назвати свого Бога вогнем палючим.
Дорогі брати та сестри, давайте любити Нашого Господа всім серцем, всіма силами своїми і всім розумом своїм. Під всім я розумію не тільки ту частину нашого серця і розуму, яка визнає і любить Люблячого Спасителя, а і ту частину, яка любить Бога Який є палючим вогнем. Бо без цього вогню світильник твій згасне!
Михаил Прапорщиков
|
