Окна Небесные

 Вони мають вигляд...

Для наших сьогоднішніх роздумів давайте візьмемо слова ап. Павла які написані у 2-му посланні до Тимофія:

„Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи.  Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні,  нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,  зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,  вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!”

Ми знаємо пророчі слова Ісаї, Даниїла, Ієремії. Але ці  слова, які Павло написав до Тимофія, так само можна вважати пророчими: „Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи”.  Тимофій ніяк не міг дожити до цих останніх днів, але Павло пише до нього наставляння саме говорячи про ці останні дні. І, якщо Тимофій мудрий чоловік, то він не скаже: „А яке це відношення має до мене? Це ж все має бути потім, в останні дні. Мене це не стосується”.  Але, на превеликий жаль, багато віруючих читаючи сьогодні Біблію одні події відносять до минулого, а всі решта біблійні слова до майбутнього. І виходить, що на сьогодні нічого і не лишається. Тимофій не був таким чоловіком. І, навіть, якщо Павло писав йому за останні часи, то Тимофій використовував ці слова  перевіряючи своє серце сьогодні, а не чекаючи останніх часів.

Я пропоную вам також використати це великий дар Божий – СЬОГОДНІ, і перевірити своє серце. Тому, що насправді, коли ми маємо у своєму серці самолюбність, грошолюбність, зарозумілість, гордість, богозневажність, неслухняність, невдячність, то це дуже важкі часи. В першу чергу для нас з вами, тому що важко у нашому серці. Потім важко і тим людям, які коло нас. Їм  важко від спілкування з таким важким чоловіком.

Але саме страшне в тому, що за цих гордих, самолюбивих, грошолюбивих і т.д.  людей написано, що вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Саме жахливе те, що вся ця мерзота, всі ці діла темряви приховуються. За чим приховуються?! За виглядом! Люди мають вигляд. Створюють вигляд навколо себе. Плоть завжди так діє, що хоче показати те чого немає насправді. Саме тому сьогодні багато численні храми і доми молитви стараються особливо прикрасити, щоб за цим виглядом приховати внутрішню пустоту.

Ми з вами ще не забули часи Радянського Союзу в якому постійно створювались діла, які порівнювались з ділами США. Це було подібно на змагання, на фальшиве змагання, тому що прославлялось те чого не було. Зверху створювався вигляд великих досягнень і діл, але в середині була гниль. І це не тільки у Радянському Союзі. Слова Павла діють на всій Землі, тому що гнила внутрішність людська всюди однакова. Тому, уже не від одного чоловіка, який побував в країнах Заходу мені доводилось це чути. Тільки там це має свої прояви. Наприклад, мені не одноразово доводилось чути як люди на заході вміють приємно посміхатись створюючи вигляд доброти і особливої радості і любові. Але, якщо трапилась у вас біда,  то ті, які вчора вам посміхались, сьогодні просто відвернуться. 

Можливо, що ці люди ходять до церкви і там вони чують, що потрібно любити. Але в серці цієї любові немає. Бо щоб вона там з’явилась, ця любов, потрібно не тільки до церкви прийти і почути, а ще й  дуже багато трудитись і поступатись своєму „Я”. Звичайно це дуже важко. І саме тоді відбувається цей страшний замінник – створюється вигляд. Тому що всі хочуть бути такими як говорить Господь. Тільки досягнути цього можна двома способами: правдивим – працюючи над собою і приносячи плід духа в терпінні; і фальшивим – створюючи вигляд побожності, такий спосіб легкий і швидкий. І звичайно, для більшості такий спосіб більш прийнятний.

„Бережіться закваски фарисейської яка є лицемірство” – навчав Ісус. І я також хотів би наголосити на цих словах: „ Бережіться закваски фарисейської !!!”  І тому, якщо в наших серцях є щось недобре, то хай воно проявляється і буде явним. Краще, щоб не було цього лицемірства. Якщо нам хтось не подобається – це дуже погано! Якщо ми маємо щось проти когось – це дуже недобре! Але ще гірше, коли ці недобрі почуття будуть прикриватись побожним виглядом!!!

Мені хтось не подобається, більше того – я не можу його терпіти, але посміхаюсь і кажу: „дорогий брат! Люба сестро!  Як я радий тебе бачити” – це лукавство і фальш. Тому, для цього прийде час, і всіх лицемірів участь в озері вогненному.

Тому, якщо є щось недобре у серці, то потрібно це сповідувати. Коли бачиш свої недобрі почуття, то потрібно їх відкривати і виносити в світло, а не створювати лицемірний вигляд, що все добре.

Пророк Ісая підкреслював цю прекрасну особливість нашого Спасителя (я використовую синодальний текст): „... не было в Нем вида...”  Ісус не створював того чим би не було наповнене Його серце. У  Нього не було театральності. В театрах люди вчаться грати ролі. І нажаль, у християнстві також, бо це дуже притаманно для нас. Ми завжди стараємось створити якийсь вигляд. І саме жахливе, коли ми створюємо вид побожності. Вигляд доброти, коли у той час ми не є добрими. Вигляд любові, коли її в нас не має. Ми знаємо, що вона повинна бути. Але замість того, щоб працювати і досягати її, звичайно, легше створити вигляд, що вона є. Чоловік одягає одежу  не  ту, яку отримав від Господа, як наслідок духовної праці,  а ту, яку сам собі створив – одягає вигляд.

У Андерсена є казка про короля, який дуже хотів гарно виглядати.  Тоді до нього прийшли два обманщика. Вони взяли багато грошей і багато днів створювали вигляд, що вони щось роблять. А ті які приходили їх перевіряти створювали вигляд, що щось бачать. Бо так сказали обманщики, що хто не бачить цієї дорогоцінної одежі, яку вони шиють, той глупий і не може займати своєї посади. Звичайно, ніхто не хотів рахуватись глупим і тому, всі створювали вигляд. В кінці кінців обманщики створили вигляд, що одягають цю одежу на короля. А король, у свою чергу також створював вигляд, що він щось одягає на себе. Бо він так само не хотів, щоб його вважали за глупого. Але це все одно відбулось. Бо коли він вийшов зі свого палацу до людей в такій „одежі”, то був надзвичайно посоромлений.

Це звичайно казка, казка яка написана близько 200 років назад. Але казка у якій багато правди, тому що вона написана з життя. І може  нам сказати, що в усі часи, як у часи      ап. Павла, так і у часи Г.К.Андерсена люди хворіли одною хворобою – вони хтіли показати те чого не мали.   І ті, які сьогодні створюють вигляд, щоб здаватися кращими в людських очах, прийде час і будуть все одно  посоромлені.

„Коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!” – написав Павло у своєму зверненні до Коринтян, знаючи їхні хвороби.

„... Не было в Нем вида...” – сказав Ісая, тому що  Ісус не створював неправдивої, лицемірної атмосфери навколо себе. І учнів своїх навчав, щоб і вони не мали цього виду. І Павло  Тимофія так само наставляє: „ вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!”

 Тимофій має відвертатись від людей, які мають тільки вигляд побожності. Надіюсь, ви не розумієте це звернення тільки до Тимофія. А, що і нам з вами потрібно відвертатись, не стільки від других людей, скільки від проявів такої показової, зовнішньої побожності у своєму житті.

Що ми зараз бачимо, що роблять люди у цьому світі? Чим більше душа у чоловіка роздягнута і нага, тим той чоловік старається надіти на себе більше дорогих речей і прикрас, бо душа його пуста. Коли почуєш якою брудною мовою розмовляють бізнесмени, то стає дуже соромно. Розмовляють так само, як люди у тюрмах, де мова втратила всяку чистоту. Так розмовляють бізнесмени, які мають багать грошей, але їхня мова видає наготу їх душі. Що залишається? Залишається створювати вигляд – купляти дорогу одежу і інші коштовності і одягаючи їх на себе показувати себе кращім ніж є.

Велика біда, коли віруючі люди роблять так само, приділяючи особливу увагу зовнішнім речам. І, можливо, саме в той час, коли ми думаємо, яку ж все таки одежу надіти – ту, чи ще кращу? Наша душа може бути особливо роздягнута.

Петро саме так звертає нашу увагу (з синодального тексту): „Да будет украшением вашим не внешнее плетение волос, не золотые уборы или нарядность в одежде,  но сокровенный сердца человек в нетленной красоте кроткого и молчаливого духа, что драгоценно пред Богом”. Прошу, прочитайте ці слова не як звернення до жінок, а як добру пораду, для  всіх, хто хворіє створенням зовнішнього вигляду.

А от слово пророка Ісаї: „І промовив Господь: Зате, що дочки Сіонські загорділи, і ходять витягненошиї, і моргають очима, і все ходять дрібними крочками, і дзвонять спряжками на ногах своїх,  тому вчинить Господь тім'я Сіонських дочок паршивим, і їхній сором обнажить Господь!...  Того дня поскидає Господь окрасу спряжок на їхніх ногах, і чільця, і місяці,  сережки, нараменники, і серпанки,  і завої, і ланцюжки на ногах, і пояски, і пляшечки з пахощами, і чарівничі привіски,  персні, і сережки носові,  чудові убрання, і окриття, і намітки та торби,  дзеркала й льняні хитони та турбани, і прозорі покривала.  І станеться, замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур, а замість мистецько укладених кучерів лисина, і замість хитона цінного верета з паском, а замість краси клеймо!”  

 Ви були уважні коли читали? До кого це звернення? До дочок Сіонських!  До людей, які служать Богу і є Його народом, це звернення!  

А про, що у цьому зверненні говориться? Про вигляд! Про народ Божий який прикрашає себе великою кількістю прикрас і подібний до новорічної ялинки, - це дочки Сіону!

Але Ісая каже: „Того дня поскидає Господь ...”! Тобто до якогось часу можна створювати цей вигляд. І наш Довготерпеливий Господь терпить. Терпить і  довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. А потім що? А потім настає день, коли весь цей вигляд втрачається. І являється те, що є на справді в очах Божих. А насправді -  замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур!

Тому можна створювати вигляд побожності тільки до певного часу. До того часу, поки Господь не торкнеться і не відкриє, що в середині. Тоді буде -  замість бальзаму сморід.

Нам Господь СЬОГОДНІ дає час і говорить: „Бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство”. Щоб у нашому ходжені перед Богом, у нашому спілкуванні один з одним не було ніякої неправди. Павло писав: „Говоріть правду кожний своєму ближньому”.  Якщо би ми виконували ці слова, тоді ми не мали би потреби створювати вигляд любові. Якщо вона є, то є, а якщо немає, то немає. Краще по правді поступати, чим створювати цей неправдивий вигляд. Кого ми хочемо обманути? Завжди треба бути правдивим, в першу чергу перед самим собою. Тому що приходить день Господній на всяку будову нашу і на ту одежу, якою ми покриваємось. Приходить цей День не як віяння тихого вітру, а день палаючий як піч!!! (Мал. 4: 1;  Іс. 66: 15) „Бо ось прийде Господь в огні, а Його колесниці мов буря”. Так прийде день Господній. Можемо чекати його і при цьому уявляти, як буде приємно і добре. І, дійсно, для тих, хто знімає із себе всякий вигляд, і зодягає дух свій в правду, день Господній принесе радість.

   „Не любіть світу, ані того, що в світі, - написав Іван у своєму посланні, - Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,  бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.  Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!...Діти, останній час!” Далі Іван пише за помазання, яке має нас навчати.

„Не любіть світу”. Що таке світ? Тут поняття у всіх розходяться. В більшості вважається, що світ – це пити алкоголь, курити, вживати наркотики і погані слова, але на цьому розуміння про світ закінчується. І нічого дивного, тому, що так Іван написав: „А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все”. Поняття про світ різні, тому що помазання у всіх різне. У одних це помазання закінчується на рівні – пити і курити, а у когось розуміння про поняття – СВІТ іде далі. Згадайте як про це помазання написано у 132 псалмі: „Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його!” Помазання, яке не тільки на голові залишається, а спливає і наповнює всього чоловіка. І саме оце, повне помазання вчить не тільки голову, а вчить все тіло – як треба поводитись, як треба жити.

І от все діло в тому, що в одних це помазання вчить в більшій, а других в меншій мірі. Вчить в тій мірі в якій воно є! Тому сьогодні багато людей, які живуть повністю життям цього світу: одягаються як цей світ, поводять себе як в світі, говорять мовою цього світу, вважають себе віруючими (це стосується всіх конфесій). Але таке розуміння свідчить про те, що помазання духовне при такому баченні у дуже малій мірі.

 І наше розуміння може бути також обмежене у цьому питанні.  Тому дуже потрібно питати і просити у Бога, щоб наше духовне помазання збільшувалось. Бо коли його багато воно не залишається тільки на голові, а стікає і дарує нам повне і правильне розуміння. Ми тоді починаємо  розуміти, що значать ці слова: „Не любіть світу”, не в обмеженому, а у повному об’ємі. Можливо, ми вже почули це слово і перестали любити телевізор. І це добре, бо і цього помазання потрібно досягнути. Але є ще більше.

„Не любіть світу ...Діти, останній час!” – написав Іван. А Павло писав, що в останні часи буде важко, тому, що люди будуть створювати вигляд.

„Не любіть світу!” Цей вигляд, він також від цього світу.  І можна казати: „Ні, ні, я не люблю цього світу!” Але, якщо у нашому житті є самолюбство і грошолюбство, зарозумілість, гордість, неслухняність, невдячність,  нелюбовність,  осудливість, нестримливість, жорстокість,  любов до розкоші, більше ніж любов до Бога і все це покривається виглядом побожності – то це і є любов до світу. 

У посланні до Коринтян Павло написав:(Цитую з синодального тексту) „Ибо таковые лжеапостолы, лукавые делатели, принимают вид Апостолов Христовых.  И неудивительно: потому что сам сатана принимает вид Ангела света,  а потому не великое дело, если и служители его принимают вид служителей правды; но конец их будет по делам их”. У цих двох реченнях три рази говориться за тих, хто приймає вид. І якщо ви вникнете в ці слова, то зможете побачити той корінь з якого походить бажання зовнішньої показовості. „Сам сатана принимает вид... и служители его принимают вид”. Тобто всі, хто служать Господу стараються, щоб їхнє життя відповідало Його рисам – „нет вида”. Але якщо ти навіть ходиш на зібрання і співаєш самі правильні пісні але твоє життя подібно до побіленого гроба, у якого середина наповнена мертвістю, а зовнішність надзвичайно приємна, то ап. Павло пише, що ти служитель темряви який створює вигляд. Ось звідки походить цей вигляд – від самої основи, від кореня – від тьми.

Але кінець їх буде по ділам їх! Тому, який би ми не створювали приємний вигляд, які би милі посмішки не являли на своєму обличчі,  давайте будемо пам’ятати, що наш Бог не на обличчя дивиться, і не на зовнішній вигляд про який ми так стараємось, а на наш внутрішній стан, бо саме з нього походять наші вчинки. Ви вірите в такого Бога? Ви дійсно в такого Бога вірите?! Чи тільки говорите, що вірите, а насправді стараєтесь не про внутрішнє, що для Бога, а про зовнішнє, що для людей.

„Як ви можете вірувати, - казав Ісус, -  коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?” Тобто коли ми створюємо цей зовнішній вигляд, ми одночасно засвідчуємо своє невірство.

Віддаляйся від таких, радив Павло молодому Тимофію. Дійсно, поки ти молодий і твій духовний характер тільки формується, вчись сьогодні віддалятись від усякої показової радості чи любові, від показового прощення і виду побожності. Бо коли твій характер уже сформований і ти вже встиг, дивлячись на других, навчитись лицемірно посміхатись, коли у серці зовсім інші почуття, тоді і всі ці слова, які ти читаєш, можуть викликати у тебе тільки обурення, або протест.  

Важкі часи будуть останніми днями. Так, важкі часи! Коли люди настільки привчаються лицемірити, що вже і самі не можуть відрізнити де у них правдиві відчуття, а де лише вигляд.

У своєму об’явленні Іван бачив тих, які стоячи на скляному морі, з огнем перемішаному співають пісню Мойсея і пісню Агнця. Це якраз були ті, що перемогли звірину та образ (вигляд) його. І я бажаю всім нам, щоб цей вигляд звірини, цей зовнішній образ був переможений у нашому житті. Щоб і ми могли бути в числі тих, що стоять на морі скляному, з огнем перемішаному і співають.   

Михаил Прапорщиков