Окна Небесные

(рос.)

«...Ибо много было приходящих и отходящих»

«…Ибо много было приходящих и отходящих»: эти слова были написаны Евангелистом Марком в 50–х| годах от рождения Христа, но такое впечатление, что речь идет о нашем времени – ничего не изменилось! В течение всего периода от Иисуса Христа до ХХІ века|века| так же|подобным образом| много|многие| тех, которые приходят. Это количество такое желанное. Его стараются поставить на первое место, подчеркнуть и особенно|в особенности| выделить, мол: «Посмотрите сколько МЫ наловили! Нас много|богато|!». Для этого количества даже проводятся служения. Тех, которые приходят старательно подсчитывают и радуются. Но Марк нам написал не только за тех, которые приходили, но и про тех, которые отходили. И он честно написал, что таких было много|многие|! Марк действительно мог быть Евангелистом, потому что он писал реальную правду и не старался украшать событий, как это делают современные «евангелисты», которые|какие| отмечают большое|великое| количество прибывших и, закрывая глаза на то, что тех которые|какие| отходят так же|подобным образом| много|богато|! Их всегда много|богато| и во времена Марка и теперь. Про них Иисус сказал: «А посеяно на каменистой почве|грунте|, это те, кто слушает слово, и с радостью сразу|сейчас| принимает его; но корня в нем нет, потому|оттого| он непостоянен». И именно на этих, отходящих хотел бы|б| обратить наше внимание. Как вы представляете себе этих людей? Может как отступников, которые|какие| отходят в мир и там становятся|стают| врагами Божьими? Если бы это действительно было так. Но Господь говорит: «ты не холоден, ни горяч. Если бы холодный или горячий ты был!» И эти слова Он говорит к|до| Церкви. Значит те, которые|какие| явно отходят в мир и становятся|стают| холодными, не так Его тревожат|беспокоят|, как те, что, отходя, становятся|стают| теплыми, но остаются в Церкви и часто составляют|сдают| общее большинство. О таких в Действиях написано: «Поднялись же некоторые|некие|, из|с| ереси фарисейской, которые|какие| уверовали», речь|речь| идет про людей, которые|какие| составляли|сдают| Первоапостольскую церковь и даже принимали участие в совете. Так мы можем, это большое|великое| количество тех, которые приходят к|до| Иисусу и отходят, разделить на тех которые|какие| отходят в мир и на тех, которые|какие| остаются в Церкви. Именно эти, остающиеся, но отошедшие и являются большой|великой| опасностью, потому что своей отступной жизнью они всегда будут плохим примером|прикладом| для тех, кто уверовал и желает следовать от всего сердца за Господом. «Лицемеры, что затворяете Царство Небесное человекам, ибо сами не входите и хотящих войти не допускаете!», – говорил про таких Иисус. Речь|речь| снова идет не о тех, которые|какие| в мире, а тех которые|какие| служили Богу, но в своем служении далеко отошли от Него. И опять|снова| не нужно думать, что это отхождение| как-то ярко выражено. Достаточно увидеть на собрании их безразличные лица, как становится|стает| понятным, что они хотя и пришли, но уже успели и отойти; и, что хоть тело их присутствуют, мысли|мнение| их блуждают где-то в другом месте. Это касается не только слушателей, но и тех, кто проповедует Царство Боже, и в то же время в своих желаниях далеко отошел от этого Царства. « Горды, надменны, злоречивы, родителям непокорны, неблагодарны, нечестивы, недружелюбны, непримирительны, клеветники, невоздержны, жестоки, не любящие добра, предатели, наглы, напыщенны, более сластолюбивы, нежели боголюбивы, имеющие вид благочестия, силы же его отрекшиеся.», – так описывал этих отступников апостол Павел в своих установках молодому Тимофею. Такие люди, которые имеют желание к|до| земному становятся|стают| настоящим|подлинным| камнем преткновения на пути тех, кто хочет Царства Божьего. «Таковые бывают соблазном на ваших вечерях любви; пиршествуя с вами, без страха утучняют себя|» – это уже писал апостол Иуда, снова же таки о людях, которые|какие| присутствуют на вечерях|вечере| (то есть пришли) и одновременно есть соблазном|, не имея страха (то есть отошли).

Не считаю нужным приводить другие слова из|с| посланий|ниспослания| апостолов, которые|какие| говорили именно за этих многих, что приходят и отходят, хотя и остаются. Но нам нужно понять, что если такие люди были во времена Иисуса, и Его первых апостолов, то тем более они есть в настоящий момент|сейчас|. Сколько их? «Много|богато|» – писал Марк. И, возможно, кто-то из этих, кто отошел от усердного следования за Господом уже стал подводной скалой в вашем плавании. Не приходите в уныние от этого, потому, что если вы действительно любите Господа и желаете следовать за Ним и не отходить, вам никто не может навредить в этом большом|великом| и прекрасном желании. А за образец для себя в таких случаях возьмите, братья мои и сестры, апостолов, которым|каким| так же|подобным образом| приходилось постоянно видеть это большое|великое| количество и приходящих и |какие| отходящих. Но на вопрос Господа: «Не хотите ли и вы отойти?» – ответили: «К|до| кому мы пойдем|уйдем|, Господи?» Значит те, которые отходили в большом|великом| количестве, и начинали свое счастье искать в земном не стали примером|прикладом| для апостолов и они оставались с Иисусом. Оставались не так, чтобы только формально числиться среди его учеников, а так, чтобы жить Его жизнью и быть свидетелями Его воскресенья. Поэтому|вот| будем смотреть на тех, которые приходят и отходят (потому что|ибо| не видеть их это обманывать себя), но пример|приклад| будем брать с|с| тех кто не только приходит, но и продолжает оставаться с Господом; входит сам в Царство Божье и желающим войти в Него помогает.

                                           Михаил Прапорщиков

(укр.)

«…Було бо багато, що приходили й відходили»

«…Було бо багато, що приходили й відходили»: ці слова були написані Єванегелистом Марком в 50–х роках від народження Христа, але таке враження, що мова йде за наш час – нічого не змінилось! На протязі всього періоду від Ісуса Христа до ХХІ віку так само багато тих, що приходять. Ця кількість така жадана. Її стараються поставити на перше місце, підкреслити і особливо виділити, мовляв: «Подивіться скільки МИ наловили! Нас багато!». За для цієї кількості навіть проводяться служіння. Тих, що приходять старанно підраховують та радіють. Але Марк нам написав не тільки за тих, що приходили а і за тих, що відходили. І він чесно написав, що таких було багато! Марк дійсно міг бути Євангелістом, тому що він писав реальну правду і не старався прикрашати подій, як це роблять сучасні «євангелісти», які наголошують на великій кількості прибулих і закриваючи очі на те, що тих які відходять так само багато! Їх завжди багато і в часи Марка і тепер. За них Ісус сказав : «А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний». І саме на цих, що відходять хотів би звернути нашу увагу. Як ви уявляєте собі цих людей? Може як відступників, які відходять у світ і там стають ворогами Божими? Якби це дійсно було так. Але Господь говорить: «ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був!» І ці слова Він говорить до Церкви. Значить ті, які явно відходять у світ і стають холодними не так Його турбують, як ті, що відходячи стають теплими, але залишаються в Церкві і часто складають загальну більшість. Про таких в Діях написано: «Піднялися ж деякі, що з єресі фарисейської, які повірили», мова іде за людей, які складали Першоапостольску церкву і навіть приймали участь у раді. Так ми можемо, цю велику кількість тих, що приходять до Ісуса і відходять, поділити на тих які відходять у світ і на тих, які залишаються в Церкві. Саме ці, що залишаються і є великою небезпекою, тому що своїм відступним життям вони завжди будуть поганим прикладом для тих хто увірував та бажає слідувати від всього серця за Господом. «Лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!», – говорив за таких Ісус. Мова знов іде не за тих які у світі, а тих які служили Богу, але у своєму служінні далеко відійшли від Нього. І знову не потрібно думати, що це відходження якось яскраво виражене. Достатньо побачити на зібранні їх байдужі обличчя, як стає зрозумілим, що вони хоч і прийшли, але вже встигли і відійти; і, що хоч тіло їх присутнє, думки їхні блукають десь в іншому місці. Це стосується не тільки слухачів, а і тих, хто проповідує Царство Боже, і в той же час в своїх бажаннях далеко відійшов від цього Царства. «Самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді…, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися», – так описував цих відступників апостол Павло у своїх настановах молодому Тимофію. Такі люди, що мають бажання до земного стають справжнім каменем спотикання на шляху тих, хто прагне Царства Божого. «Вони скелі підводні на ваших вечерях любови, бо з вами без страху їдять та себе попасають» – це вже писав апостол Юда, знов ж таки про людей, які присутні на вечерях (тобто прийшли) і одночасно є підводними каміннями, що не мають страху (тобто відійшли).

Не вважаю за потрібне приводити інші слова з послань апостолів, які говорили саме за цих багатьох, що приходять і відходять хоча і залишаються. Але нам треба зрозуміти, що якщо такі люди були в часи Ісуса, та Його перших апостолів, то тим більше вони є зараз. Скільки їх? «Багато» – писав Марк. І, можливо, хтось із цих, хто відійшов від ревного слідування за Господом вже став підводною скелею у вашому плаванні. Не занепадайте від цього, тому, що якщо ви дійсно любите Господа і бажаєте слідувати за Ним і не відходити вам ніхто не може зашкодити у цьому великому і прекрасному бажанні. А за взірець для себе у таких випадках візьміть, браття мої та сестри, апостолів, яким так само доводилось постійно бачити цю велику кількість і тих що приходять і тих які відходять. Але на запит Господа: «Чи не хочете й ви відійти?» – відповіли: «До кого ми підемо, Господи?» Значить ті, що відходили в великій кількості, і починали своє щастя шукати у земному не стали прикладом для апостолів і вони залишались з Ісусом. Залишались не так, щоб тільки формально числитись серед його учнів, а так щоб жити Його життям і бути свідками Його воскресіння. Тож будемо дивитися на тих, що приходять і відходять (бо не бачити їх це обманювати себе), але приклад будемо брати з тих хто не тільки приходить, а і продовжує залишатись з Господом; входить сам в Царство Боже і тим хто бажає ввійти в Нього допомагає.

Михаил Прапорщиков