Сьогодні на схилах Гефсиманського гори, між оливних дерев, фінікових пальм і кипарисів, підіймаються одна за одною римсько-католицька церква Всіх Націй побудована в 1924 році, і вгорі праворуч від неї православна церква Св. Марії Магдалини.
Г е ф с и м а н і я
Вам доводилось бувати в Ізраїлі? А в Єрусалимі?
Коло цього міста, яке по праву вважається святим, на незначній відстані знаходиться гора Оливна. Від Єрусалиму її відділяє Кедронська долина. А на самій горі був сад який називався Гефсиманським. Навіть якщо вам і пощастить попасти до Ізраїлю і навіть з Єрусалима дійти до Оливної гори, ви ніколи не зможете ввійти в цей сад. Тому що в 70 році римляни, після того як зруйнували Єрусалим, зрубали і всі дерева навколо міста. Залишилось лише декілька олив, які стоять до цього часу. Так Гефсиманія, в якій наш Господь і Спаситель переживав велику духовну боротьбу перестала існувати. «Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!» - сказав Ісус в тому оливному саду.
Але те, що неможливо за тілом я пропоную вам звершити духом. Я пропоную вам побувати в Гефсиманії. Але не як туристи, а як учасники Біблійних подій.
Для цього, давайте прочитаємо з Євангелії від Матвія 26 глави вибірково починаючи з 36 вірша.
«Тоді Ісус приходить з ними до місця, що зветься Гетсиманія, і каже їм: Сидіть тут, поки піду та помолюся там. І взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити. Тоді каже їм: Сумна душа Моя аж до смерти; лишайтеся тут і пильнуйте зі Мною. І, пішовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти. Повертається до учнів, помічає, що вони сплять, і каже Петрові: То не спромоглися ви й однієї години пильнувати зі Мною? Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне. Знову відійшов, удруге почав молитися, промовляючи: Батьку мій, якщо ця чаша не може минути, щоб Я не пив її, хай буде Твоя воля. Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі були отяжілі. Лишивши їх, відійшов, знову помолився, втретє сказав те саме слово. Тоді приходить до учнів і каже їм: Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників. Встаньте, ходімо, бо наблизився той, що видає Мене. Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп з мечами та довбнями від архиєреїв і старшин народу. А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Той, якого я поцілую, є Він, схопіть Його. Відразу підійшов до Ісуса і сказав: Вітаю, Учителю - та й поцілував Його. Ісус питає Його: Друже, для чого ти прийшов? А ті приступили, простягли руки до Ісуса і схопили Його. І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив архиєрейового раба і відсік йому вухо. Тоді каже йому Ісус: Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть. Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів? Як же тоді збудуться Писання, що так мусить статися? В ту годину Ісус промовив до натовпу: Наче проти розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене. Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків. Тоді всі учні, полишивши Його, втекли».
Як багато людей було в ту ніч у цьому саду з олив. Великий натовп, - так написав чоловік, який також був там, апостол Матвій. Різні ці люди. Різні їх почуття і погляди. Не забувайте, ми з вами зараз так само у Гефсиманії. Тум великий натовп народу: архиєреї, та воєводи храму тут і старійшини, воїни, прості люди, які з цікавості прийшли, раби, учні Ісуса і звичайно Юда.
«Друже, для чого ти прийшов?» питає у нього Ісус. Друзі мої, нам так само потрібно поставити собі це запитання: «Для чого я прийшов? Серед яких людей знаходиться моя душа? Яка ціль мого слідування за Господом?»
У всіх людей, що прийшли до Гефсиманії була одна ціль – знайти Ісуса. Але наміри до Нього у всіх були різні. Друже, для чого ти прийшов? Який намір ти маєш у своєму пошуку?
Але давайте з початку.
Першими до Гефсиманії прийшов Ісус зі своїми учнями. Час був пізній. Тому, не дивлячись на засторогу Учителя, учні лягли спати. Ці оливкові дерева, несли в собі такий спокій. Навколо панувала така тиша. Після шумного, багатоголосого дня цей сад був як колиска. Ну як можна було тут не заснути. А слова Ісуса: «Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу», здаються у цей спокійний час зовсім не зрозумілими.
Брати і сестри, ми з вами переживаємо саме зараз цей час Гефсиманії. Навколо так тихо, так спокійно, що душа поневолі починає дрімати. Напевно в усій історії християнства не було такого благоприємного часу, який ми маємо з вами сьогодні. Навколо нас такий спокій. Ви засинаєте? Хай слово Господа проникає у ваші серця і пробуджує вас: «Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу».
Так, поки Він говорить ми уважно слухаємо і на підтвердження кожного слова киваємо головами. Але тільки Він відходить, цей спокій огортає нас своєю засипляючою дією. Скажіть ви відчуваєте небезпеку Гефсиманського саду? Ви знаєте, що це одне із найнебезпечніших місць?!!
І в той же час - це таке прекрасне місце, це сильне місце, якщо там займатись ділом. Якщо там дійсно щось робити. А якщо спати, тоді від Гефсиманії ніякої користі. Там можна все на світі проспати. Можна душу свою проспати. Бо Юда прийшов також в Гефсиманію. Але його душа не то що спала, а вже була мертвою.
Тому, до своїх учнів, які так багато вже пережили в своєму житті разом з Ісусом, Він каже: «Пильнуйте й моліться». Місце великої боротьби – Гефсиманія! І для того, щоб вистояти на Голгофі необхідно перемогти цей спокій оливкового саду.
Але учні трошки інакше дивились. Вони так багато потрудились на протязі дня, і бачили в Гефсиманії добре місце де можна відпочити. Але в якому інакшому місті Господь промовляв такі особливі слова, - «Пильнуйте й моліться!»? Коли учні переживали одну, потім другу бурю, Ісус їх не застерігав. Якраз тоді Він знаходився в повному покої. Коли вони не мали, що їсти, то і тоді Він не казав таких слів. І коли вони перебували в різноманітних переживаннях і неприємних обставинах і тоді не звучало до них таке слово. Але в спокійній Гефсиманії Ісус говорить те, що ніколи не говорив до цього часу. Чому? Та тому, що Господь знає, що бурі, нестача хліба і різноманітні випробування і так не дають нам заснути. Тоді учні кричать, волають до Бога, їх не потрібно будити. Хіба не було так до цього часу. Коли всі віруючі переживали бурі переслідувань і скорботи утисків. Але все це залишається в минулому. А тепер ми все глибше заходимо у середину Гефсиманії. І ті, які пильнували під час бурі, які трудились під палючим сонцем, волали під час біди, почали засинати в тиші оливкових дерев. «Пильнуйте й моліться!», - ці особливі слова звучать саме серед цієї тиші. Ви чуєте ці слова? Вони мають дію у вашому житті? Тому що не в бурі і не в скорботі бачить Ісус небезпеку, а саме у цьому доброму спокої. І слово Його має пробуджувати наші души в цей особливо небезпечний час Гефсиманії.
Сама назва Гефсиманія означає «прес для витискання масла». Це прес! Саме цей сад в якому учні бачили місце відпочинку, насправді був пресом який стискає душу. Тобто в цей час душа знаходиться в такому стані, що потреба в Господі надзвичайно обмежена. Дійсно, Він потрібен нам для допомоги у важкий час, а в саду з оливками можна і без Нього. Гефсиманія, цей добробут і спокій – це прес, який робить нашу душу дуже затисненою, зажатою. А от під час бурі душа розгорнута, надзвичайно відкрита, широка і шукає порятунку.
Подивіться за собою. І запитайте себе, - а, коли мені потрібний Господь? Може також, під час бурі, я дуже шукаю Його, а, коли мені добре, моя душа затиснута для Нього? Затиснута настільки, що Він і говорити не може до мене?
Тепер згадайте десять дів, що вийшли на зустріч нареченому. В каганцях одних було масло, а от у других посудини оказались пусті. Мудрими дівами названі ті, що у час загального спокою, відпочинку і стисненого духа придбали дорогоцінне масло спілкування з Богом. Іншими словами – поки немудрі відпочивають в добрий час, живучи для себе і задовольняючи свої різноманітні потреби (їли, пили, женилися, заміж виходили, купували, продавали, садили, будували згідно Євангелії від Луки). Інші п’ять дів використовують цей самий добрий час шукаючи Господа, як свою саму велику необхідність. Ніщо так не стискає наш дух як добробут. І ніщо так не дорогоцінно перед Богом як потреба у Ньому саме в цьому добробуті. Коли погано, тоді всі шукають Господа. А, от шукати Його, коли добре, в тиші Гефсиманського саду, це можна прирівняти до оливи, що продовжує давати світло в каганцях мудрих дів. Хіба не так? Під час гонінь, люди, що вірили своєму Богові настільки відрізнялись, що їх одразу бачили серед інших. Їх каганці видавали таке світло, що ніхто і помилитись не міг. Так було в усі часи. Починаючи з Євангельських продовжуючи Римськими часами і закінчуючи подіями в нашій країні. Але тепер все змінилось. Тепер, в цій Гефсиманії важко розібратись хто є хто. Чому? Та тому що немудрі діви кажуть: «Світильники наші гаснуть». І таке перемішання відбувається, що трудно розібрати де віруючий, а де той, що прийшов до саду з Юдою? Важкий зараз час! Небезпечний!
«Пильнуйте й моліться!», - звучать сьогодні до нас ці слова Ісуса, які сказав Він 2000 років назад в Гефсиманії до своїх учнів. Ви вважаєте себе учнем Ісуса? Тоді слухайте. Чому він не каже просто моліться? Можливо вони і молились, і позасинали. Молитись можна по різному. Твоя молитва може принести користь тобі, буде почута Богом і дарує добру їжу для оточуючих. Це якщо ти пильнуєш і молишся. Пильнувати – значить стояти на сторожі. І Ісус каже, - пильнуйте. В першу чергу Гефсиманія – це місце пильнування. Коли ми опиняємось на такому місці нам потрібно розуміти для чого ми прийшли. Ісус каже пильнуйте і моліться. Між словом «моліться» і «пильнуйте і моліться» дуже велика різниця. Людина, яка пильнує і молиться, не тільки говорить, а вникає у своє серце, перевіряє свої почуття і звіряє їх зі своїми словами. Це людина яка усвідомлює перед Ким вона молиться і про що вона молиться. Тоді наші слова, слова такої молитви відповідають стану серця і нашим почуттям. Це правдива, жива молитва. Бо можна так молитись, що Ісус казав, - не знаєте чого просите. Це люди не попильнували в своїх бажаннях. А у нас такі молитви досить часті. Ті двоє учнів, до яких Ісус сказав такі слова просили сісти по праву і ліву сторону від Нього. Вони хоч чогось духовного бажали і то не попильнували, тому і почули - не знаєте чого просите. А наші молитви? Наскільки вони несуть в собі духовні бажання і пильнування? Сьогодні, в цей час Гефсиманії, люди так багато бажають. А молоді люди особливо! Чого тільки не просять. Про це навіть книжки пишуть навчаючи просити: і задоволення матеріальних потреб, і хорошу роботу, і успіх у навчанні, і добру наречену, чи нареченого. Чого тільки не бажають сьогодні люди, що опинились у Гефсиманії. Але Господь казав, - пильнуйте у своїх молитвах, щоб ваші молитви були живими і такими, що користь приносять вашій душі.
І можна молитись так, що Ангел буде підкріпляти душу твою, у твоїх дійсно духовних потребах. А можна просто молитись. За багато років можна вивчити багато побожних слів. І тішити себе тим, що он ті по молитовнику, а я без молитовника, говорю масу гарних слів. Але при цьому серце може бути дуже далеко. Всі відчуття сплять, і навіть розум спить, тільки язик говорить, те, що давно перетворилось на обряд. «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!» - казав Господь. Так можна молитись. І саме такі, сонні молитви народжуються в Гефсиманії. Ви не зустрінете їх коли хворі діти, чи коли душу огортають хвилі духовних переживань, чи коли лікарі кажуть, що в тебе рак. Але в мене немає раку! І тому я продовжую відпочивати. Спати і молитись можна тільки в Гетсиманському саду. Тому Ісус і казав, - пильнуйте!
Пильнуйте, щоб місце на яке ви прийшли слідуючи за Ісусом вам користь принесло. Щоб побувши на цьому місці ви змогли вистояти на Голгофі.
В Гефсиманії було тихо, як у нас з вами сьогодні. Але бачення Ісуса іде далі. Він знає, що це короткочасно, що це спокій надзвичайно мінливий, і дуже скоро все зміниться. Тому Він пильнує і молиться.
А учням здається, що так завжди буде. І коли ми з вами занурюємось в цей сон в це дрімання, тоді і молитва наша повністю відповідає нашому внутрішньому стану, вона сонна її навіть молитвою не можна назвати.
Так можна спати. Але ось знову звучить голос, що пробуджує: «Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!» І на зміну почуттям спілкування з Ісусом приходять зовсім інші почуття – почуття великого натовпу. Коли ми не пильнуємо і спимо, то замість конкретних почуттів віри, наше серце перетворюється на Гефсиманський сад з різноманітнішими почуттями. І кого там тільки немає: це і почуття архиєреїв, воєвод храму та старійшин, почуття воїнів, і звичайно Юди. Коли немає пильнування то цей натовп різноманітних почуттів такі сумніви приносить в серце, що ми дуже близькі до Юди. Коли людина не тільки вміє годинами молитись, а, ще й пильнувати при цьому, тоді почуття зрадника не знаходять місця у нашому серці. Але коли просто молишся і в той же час сам не віриш в то, що говориш, то Юда – от він, уже на порозі серця. Ще пару таких молитов і … «Друг, для чого ти прийшов?». Так для чого ти приходиш до Господа? Ти хочеш пережити близькість з Ним, чи просто молишся? Для чого ти прийшов Гефсиманію?
Там були, ще воїни і воєводи. Вони прийшли для того, щоб взяти Ісуса. Серце воїна – це тверде серце. І, коли ти воюєш в серці з своїм ближнім. Коли доказуєш сам собі у своєму серці, що я правий, а от той брат, чи ті люди не такі, то в тебе серце воїна. А, коли ти ще й починаєш сваритись, доказуючи свої «вірні» погляди і свою правоту, то ти вже не воїн, воєвода при храмі. Це дуже цікава посада – воєвода храму. Це люди, які воюють за «діло Боже», за храм. Ми з вами дуже часто стаємо цими воїнами чи їх вождями, які відстоюють свої «Божественні» істини, пояснюючи, що моя думка сама правильна, а моя парафія, релігійна течія, конфесія, віра сама вірна. Так можна відстоювати інтереси храму. Але за цих людей також написано, що вони прийшли в ночі зовсім не для того, щоб вчитись від Ісуса Божественних істин, а для того, щоб зв’язати його. Вас немає серед них?
Петро також поводить себе як справжній храмовий воєвода. Він все проспав, а тепер хоче явити вірність до Учителя. Дійсно так, ми оголюємо свої мечі і починаємо воювати рубаючи других по вухах, але все це наслідки не пильнування. Тож подивіться уважно, і якщо побачите щось подібне за собою, побачите бажання відстоювати з боєм свою позицію, то це ознака, що немає пильнування. Хоча Петро і молиться при цьому: «Господи, чи мечем нам не вдарити?» Але в непильнуючому стані ми питаємось, але відповіді не чекаємо, бо і самі добре знаємо що треба робити. Так Петро питає і одразу починає діяти. Скільки людей сьогодні твердо кажуть: «Я молився перед тим як зробити те, чи інше». Але чи ти зміг ще відповідь почути на свою молитву. Може ти молишся так як Петро? І здатний рубати всіх, тільки тому, що тобі потрібно приховати власну сонливість і непильнування. Нам часто доводиться рубати когось по вухам, тільки тому, що ми в той час, коли Ісус казав, - «пильнуйте», ми спали, а можливо, і продовжуємо це робити. Так ми бачимо прояв цих воєвод храму і в поведінці Петра. А, якщо будемо чесними і уважними, то зможемо побачити і у власній поведінці. Не думаю, що ми кращі від Петра. Тому будьте уважні і пильнуйте над собою. Щоб, якщо ми проспали раніше, то, хоч зараз почути: «Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть». Петро почув. А ви?
І до всіх людей, які прийшли, щоб схопити Його Ісус каже дуже дивні слова: «кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене». Чому це дивні слова? Тому, що дають нам можливість глибше зрозуміти, що за люди прийшли до Гефсиманії. В російському тексті ці слова звучать ще більш конкретно: «Каждый день бывал Я с вами в храме и учил». З верніть свою увагу на слово – «з вами». Значить люди, які прийшли вночі схопити Ісуса це були ті самі, що кожен день у храмі слухали Його проповіді! Мова знову йде не за невіруючих поган, а за самих побожних людей, які щодня відвідують храм. Вони так само як ми з вами відвідували свої зібрання. Підкреслюю – так само, тому, що ми не далеко відстаємо від них (а якщо далі будемо спати, то будемо точно такі). І ці люди слухали проповіді самого Ісуса Христа. Але чомусь їхнє життя і погляди не змінювались. Вони не ставали добрішими. У їх руках продовжували залишатись мечі та довбні. Як ви думаєте чому? Думаю, так стається тому, що хоча ми і буваємо присутні на зібранні в храмі, але дух наш в цей час може преспокійно спати. Бо коли ти пильнуєш над словом Божим, тоді це слово має тебе роззброювати. Твої руки мають бути чисті від всякого гніву і сумніву.
Але для тих людей, що слухали Ісуса в храмі так само був час добрий і спокійний – час Гефсиманії. Вони не думали, що мало прийти на зібрання і слухати Ісуса, потрібно ще пильнувати, щоби слово Боже було дійсно живим і діяльним у житті. Тому їхні душі також спали, а в руках продовжували залишались мечі та довбні. Подивіться у свої руки. Ні, не так, а уважно подивіться. Що ви там бачите? Ви вже звільнили свої руки від гніву? Слово Боже, яке чуєте ви йдучи дорогою, чи читаючи Біблію, чи перебуваючи на зібранні може вибивати з ваших рук мечі, щоби не воювати з другими людьми? Бо ті, які слухали Ісуса у храмі проспали все. Тільки тому, що їм, як і нам, той час здавався таким спокійним, а в храмі було так тихо, що до слів: «пильнуйте і моліться» ніхто серйозно не відносився.
Друже для чого ти прийшов? Для чого ти ходиш на зібрання, молишся, співаєш, читаєш і слухаєш слова Біблійні? Юда також стільки часу пробув поруч з Ісусом, але на це запитання так і не знайшов відповіді. Він не знав для чого він прийшов до Господа. І, крім того, що можна Його продати більше не бачив ніякого змісту.
Так стається в житті всякого, хто слідуючи за Ісусом, слухаючи Його проповіді, дивлячись на Його життя залишається в сонному стані. А знаєте як сонний все сприймає? Як в тумані. Здається чує, але нічого не усвідомлює.
Пора нам уже пробудитись від сну, - писав Павло до Римлян. Так, так, він своїм словом також бажав пробудити віруючих від сну Гефсиманського.
Тому то і з’явилось слово Боже, щоби всі, хто спить проснулись і не залишались у цьому сонному стані. Пильнуйте, щоб цей спокійний час не присипив ваш дух.
Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе! Це слово для нас сьогодні. Тож: «пильнуйте і моліться», щоб це слово не прозвучало до нас, як до людей, що в храмі слухали Ісуса і продовжували спати. Щоб це слово не звучало до нас як до Юди, який чув, але продовжував спати. Спіть далі, спочивайте, - каже Ісус до своїх учнів, які також чули Його слово, але продовжували спати.
Гетсиманська тиша викликала у Господа самі великі переживання, - Сумна душа Моя аж до смерти.
Хай же почуття Ісуса стануть нашими почуттями! Тоді не буде бажання спати.
Тож пам’ятайте, ми живемо з вами в самий небезпечний час – час Гефсиманії, тож, - пильнуйте і моліться!
|
