«Бог наш на небе!» А где твой
Бог?
(рос.)
«Для чего
язычникам говорить: "где же Бог их"? Бог наш на небесах; все, что хотел
учинил. А их идолы - серебро и золото, дело рук человеческих. Есть у них уста,
но не говорят; есть у них глаза, но не видят; есть у них уши, но не слышат;
есть у них ноздри, но не обоняют; есть у них руки, но не осязают; есть у них
ноги, но не ходят; и они не издают голоса гортанью своею». Пс. 113:10-15.
Почему,
по вашему мнению, должен возникать у людей такой вопрос - «Где же их Бог?» Когда люди задают такой
вопрос? Такие вопросы возникают тогда, когда случается какая-то неприятность
среди Божьего народа. Тогда возникает масса подобных вопросов: «Почему Он такое
допустил? Почему это произошло? Есть ли тот Бог вообще, если такое
происходит?»
Думаю,
что когда бы народ Израильский переживал особенное процветание, такого вопроса
не возникало бы. Только тогда, когда народ Божий переживает трудные времена, у
окружающих народов возникает вопрос: «где же их Бог, почему им так не везет?»
Именно неудачи были и остаются показателем отсутствия Бога. Но кто использует
такие измерители - окружающие народы, то есть те, которые не принадлежат к
народу Божьему, те, которые не знают Бога и поэтому они в Библии названы
язычниками! И, если ты из окружающих народов, то будешь рассуждать так же: «Если хорошо, то
есть Бог! А как плохо, так где же тот Бог?»
А,
если ты из народа Его, то скажешь ты так, как написано в псалме: «А Бог наш на
небесах, все, что хотел, учинил». Если
вы задумаетесь над этими словами, то сможете понять глубину виденья духовного
человека на неприятности и затруднительные обстоятельства, в которых нам
приходится часто оказываться.
Так
где же наш Бог? На земле? Или на небе? Слова «Бог наш на небе» совсем не говорят
о Его отдаленности от нас, а о Его неземном величии. «Потому что ваши мысли не
Мои это мысли, а пути Мои это не ваши пути, говорит Господь. Потому что
насколько небо выше земли, настолько выше дороги Мои ваших дорог, а мысли Мои
ваших мыслей» - говорил Господь через пророка. Речь идет именно о заземлении
человеческих мыслей и взглядов.
Иисус
учил своих учеников обращать свои молитвы именно к Отцу, что на небесах. Из
этого нам нужно понять, что взгляды и действия нашего Отца связаны с небом, в
то время, как мы бы хотели, чтобы Он поступал с нами по земным понятиям. Только
заземленные люди считают, что добро от Бога это когда ни ветра, ни бури, ни
волнения воды. В то время, как Бог наш Небесный влияет на жизнь своего народа
согласно с небесным пониманием и заботой о душе человеческой. И только те,
которые из Его народа могут сказать, что мы имеем Бога, который действует не по
человеческим пониманиям, а согласно небесных законов, потому Он делает не то,
что мы считаем добрым, а Он делает то, что считает необходимым для нашего
спасения! Вы можете так сказать?
Вы
всегда принимаете Его небесную волю или спорите, досказывая, что было бы лучше
так, как вам нравится?
Он
может делать в вашей жизни, то, что хочет?
Если
вы не можете дать утвердительные ответы на эти вопросы, то бог, которому вы
кланяетесь - это земной бог! Когда твой Бог будет на небе, то и все стремления
твоего ума, сердца и души будут до неба. Познавая волю небесного Бога, ты с
легкостью будешь преодолевать всевозможные трудности, которые случаются на
жизненной дороге. Ты сможешь все перейти со словами: Мой Бог на небе, и все,
что он делает в моей жизни, Он делает согласно своей воли.
А теперь еще несколько слов про «идолов
дело рук человеческих. Есть у них уста, но не говорят; есть у них глаза, но не
видят; есть у них уши, но не слышат; есть у них ноздри, но не обоняют; есть у
них руки, но не осязают; есть у них ноги, но не ходят; и они не издают голоса
гортанью своею!» Эти идолы
являются полной противоположностью Богу небесному. В наше сложное время все
убеждены, что именно они служат живому Богу. Даже есть мудрое высказывание: все
говорят, что Бог есть, но живут так как будто Его нет!
Чем
же Бог небесный отличается от земных идолов? Тем, что Он не только имеет глаза,
но и видит этими глазами! Он видит нас не только когда мы поем в церковном хоре
или создаем вид набожности во время собрания, Его небесный взгляд достигает за
стены собрания, и также хорошо видит, когда мы идем дорогой и что делаем дома.
Вы верите в Бога небесного, который видит вас дома? Когда ты в одиночестве, и вокруг
тебя никого нет, что ты делаешь? Ваш бог может видеть? А когда ты в печали и
обеспокоенный тяжелыми проблемами, ты веришь, что Бог видит? Или говоришь
вместе с безбожными народами : «Где же тот Бог? Он что не
видит моих переживаний, моей беды?»
А
умеет слышать твой Бог? Бог небесный не только видит, а еще и слышит! И слышит
не только песни прославления из твоих уст, но и светские высказывания, пустую
болтовню и даже неприличные разговоры. Он слышит, как дома женщины ссорятся с
мужчинами, а мужчины с женщинами. Он слышит, как родители в порыве раздражения
обзывают своих детей разными ругательными словами. Он слышит и то, что люди
больше говорят о земном, а не о Божьем. А, если и вспоминают его Имя, то только
к слову, напрасно. Ему приходится слышать все сплетни, которые переносятся
одним к другому только потому, что на небесные темы говорить не интересно. И
когда молодые люди делятся между собой своими чувствами, Он слышит и это! В
какого Бога ты веришь? В того, который имеет уши? Слышат ли эти уши? Когда тебя
постигла беда и тебе нужно вопиять к Богу, ты веришь, что Он будет слышать твои
молитвы? Или вместо смиренной мольбы ты говоришь так же, как и те у которых идолы
имеют уши, которыми не слышат: «Где же этот Бог?»
Еще
у Бога небесного, в отличие от идолов созданных людьми, есть нос, который
нюхает. И когда Ной, после потопа, построил первый жертвенник благодарности и
принес на жертвеннике всесожжения, то этот запах был принят Богом и даже вызвал
у Него желание принять решение о последующей милости к роду человеческому.
Моисей
учил Аарона и сыновей его, чтобы они всесожжениями так же находили
благосклонность и прощение у Бога небесного. Да, именно у Него, потому что
только Он может почувствовать твой запах. Может запах твоей жизни и твоей
благодарности вызывать у Господа желания проявлять милость к людям на Земле?
Может ты и молишься за спасение всех людей и некоторых конкретно, но в то же
время жизнь твоя воняет, потому что не веришь ты в того Бога, который имеет
нос, который обоняет.
Возможно,
неприятный запах именно твоей жизни дополняет чашу терпения Божьего и оно
прекратится?
Какой
запах поднимается от души твоей, когда она оказывается в огне Божьих испытаний?
Может
тогда Господь вдохнуть приятный запах твоей веры: «Мой Бог на небе, а я на земле. Потому я не всегда
понимаю Его действия, но знаю, что дела Его совершенные и, что Он всегда все
делает верно. Я доверяю Ему жизнь свою. И, если Он считает, что нужно мне пройти
через огонь, пусть Он делает что хочет!» Это и есть всесожжение Ноя, которому
пришлось около восьми месяцев провести в темноте ковчега, качающемуся на
волнах, а затем выйти и выразить Богу не свое неудовлетворение по поводу
неудобства в течение этих месяцев, а построить жертвенник благодарности, от которого
бы поднялось благоухание.
А ведь
могло бы быть иначе. Можете представить какая вонь там стояла?! Двое коров и
пара свиней создают чрезвычайно стойкий запах. То, что же делалось в ковчеге?
Но все дело в том, что Ной не провонялся за это время. Почему по выходу он не мог сказать: «Так это
я более ста лет трудился строя ковчег, чтобы теперь провести столько времени с
этими животными! Где же тот Бог, который такое делает со мной?!» Только Ной не
приносит своему Богу небесному вони своего неудовольствия, а возвышается от
него благоухание, которое вызывает у Бога желание благословить будущих людей.
Может среди них будут подобные Ною?!
«Имеют руки и не прикасаются». Если вы даже убеждены,
что у вашего бога есть руки, могут ли эти руки касаться вас? У Иакова был отец Исаак
и у этого отца были руки, прикосновения которых так боялся Иаков: Может ощупает
меня отец мой, и я стану в глазах его как обманщик, и наведу на себя проклятие,
а не благословение... Он боялся, потому что обманывал, ища благословение. А
сколько сегодня людей ища Божьего благословения, одеваются в одежду, которая не
их, одежду набожности. Небесный Бог слушает не только твои красивые слова, Он
еще вдыхает твой запах, и обязательно будет касаться тебя. Это Божье
прикосновение, какое разоблачает, кто ты есть в действительности, что скрыто
под твоей одеждой набожности. Ты веришь, что живой Бог может коснуться тебя, и
ты будешь в глазах Его как обманщик?
Зная
эту способность Божью, сатана просил, чтобы Он протянул руку Свою, и дотронулся,
сначала ко всему, что принадлежало Иову, а затем к самому Иову. Все знали о
набожности этого человека и именно Божье прикосновение должно было открыть кто же
Иов в действительности: «благословит ли он Тебя?»
Тебя
еще не касался Господь? Если касался, это прекрасно! Значит у тебя живой Бог.
Только сделай верные выводы после Его прикосновений. И живи так, чтобы тебе не
приходилось бояться, что когда Он ощупает тебя, ты станешь как обманщик, и наведешь
на себя проклятие, а не благословение...
И
теперь ноги. Не ноги, которые стоят на месте, а именно ноги, которые могут
ходить. Разница в том, что, когда вы сделали себе такого бога, который имеет
неходячие ноги, то и вы стоите вместе с ним в своей вере на одном месте. В
таком случае вы не продвигаетесь вперед.
В
33 главе книге Чисел Моисей по Господнему повелению описал переходы сыновей Израилевых.
На первый взгляд целый раздел наполнен не совсем полезной и даже ненужной
информацией. Но Моисей это сделал не по собственному желанию, а именно по
повелению Господа. Значит, в этой главе мы должны найти что-то важное для себя.
И с этого важного начинается почти каждый стих этой главы: «И отправились из...». Эта глава книги Чисел является
свидетелем следования народа за Богом, Который ходит ногами своими. Потому,
когда сыновья Израилевы достигали одного места они не останавливались на нем, а отправлялись
с того места дальше.
О
себе Иисус говорил, что Он пришел выполнить закон. Потому Его жизнь наполнена
постоянными переходами. Следуя за Ним с одного места на другое, ученики
постоянно слышали что-то новое, видели и переживали. Именно в результате этих
переходов, изменялись и одновременно росли их взгляды. Эти переходы
сопровождали все дни их общения с Сыном Божьим. Так продолжая следовать за
своим небесным Богом, Петр очутился в Иопии, потом перешел в Лидду, а затем в
Кесарию. Там, в доме Корнилия, он получил, чрезвычайно важное для себя откровение: «истинно познаю, что Бог нелицеприятен, но во
всяком народе боящийся Его и поступающий по правде приятен Ему». Это было
открытие, которое изменило взгляды Петра на других людей и на отношение к ним
Бога.
Не
предлагаю вам странствовать по Украине или совершать заграничные переходы,
чтобы засвидетельствовать свое следование за Господом. А вот переходы духа от
одного достижения к другому просто необходимы!
В
своем евангелии Лука описывает один момент, когда люди, которые пришли к Иисусу
желали оставить Его возле себя. Они хотели быть с Ним, но не так, чтобы идти за
Ним, а так, чтобы Он оставался на одном месте с ними. Это распространенный в общих
чертах взгляд на пребывание с Богом. Потому-то и такое омертвение по церквам.
Но Иисус имел ноги, которые ходят, потому Он пошел дальше. А что же те люди,
которые хотели быть с Ним? Они остались на месте, потому что в их понимании
быть с Богом - это стоять на месте.
И
так, дорогие мои души, если мы верим в того Бога, Который на небе, то будем
стараться жить, зная, что Он видит нас всегда, а не только во время воскресного
собрания, что Он слышит не только псалмы, но и когда мы выражаем свое
возмущение и выливаем свой гнев. Не забывайте, что Он еще обоняет, какой запах
поднимается от твоей жизни, когда Он прикасается к тебе Своими руками. И кроме
того вера в Него требует постоянного продолжения нашего пути за Ним, потому что
к нашему сожалению, Он еще и ходят. Говорю, к сожалению, потому что многие
желали бы лучше оставаться в покое на одном месте.
Потому
не будем только говорить, что Он есть, а будем и жить, как будто этот Небесный
Бог находится в нашей земной жизни.
«Знаем также, что Сын Божий
пришел и дал нам свет и разум, да познаем Бога истинного и да будем в истинном
Сыне Его Иисусе Христе. Сей есть истинный Бог и жизнь вечная. Дети! храните
себя от идолов. Аминь».
Этот улыбающийся громадный толстяк, такой удобный для поклонения бог! Ему
так приятно служить: он имеет глаза, которыми не видит, уши, которые не слышат,
нос, который не обоняет, руки, которые не могут прикасаться и главное - он
абсолютно сидячий, потому за ним никуда не нужно идти. Будь внимательный, проверь себя - не поклоняешься
ли и ты такому богу?!
Михаил
Прапорщиков
«Бог наш на небі!» А де твій Бог?
(укр.)
«Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог? А Бог наш на небі, усе, що
хотів, учинив. Їхні божки срібло й золото, діло рук людських: вони мають уста й
не говорять, очі мають вони і не бачать, мають уші й не чують, мають носа й без
нюху, мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони
не говорять!» Пс. 113:10-15.
Чому, на вашу думку, має виникати в народах таке
питання – «Де ж то їхній Бог?» Коли люди
задають таке питання? Такі питання виникають тоді, коли трапляється якась неприємність серед
Божого народу. Тоді виникає маса подібних запитань: «Чому Він таке допустив? На
що це сталось? А чи є той Бог взагалі, якщо таке стається?» Гадаю, що коли б
народ Ізраїльський переживав особливе процвітання, такого питання не виникало
би. Тільки тоді, коли народ Божий переживає скрутні часи, у навколишніх народів
виникає питання: «де ж то їхній Бог, чому їм так не везе?» Саме невдачі були і
залишаються показником відсутності Бога. Але хто використовує такі вимірники –
навколишні народи, тобто ті, які не належать до народу Божого, ті, які не
знають Бога! І, якщо ти з навколишніх народів, то будеш розмірковувати так само: «Якщо добре,
то є Бог! А як погано, то де ж той Бог?» А, якщо ти з народу Його, то скажеш ти
так, як написано у псалмі: «А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив». Якщо ви
замислитесь над цими словами, то зможете зрозуміти глибину бачення духовної людини
на неприємності і скрутні обставини, в яких нам доводиться часто опинятись. Так
де ж наш Бог? На землі? Чи на небі? Слова «Бог наш на небі» зовсім не говорять
про Його віддаленість від нас, а про Його неземну величність. « Бо ваші думки
не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки
небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за
ваші думки» – говорив Господь через пророка. Мова іде саме про заземлення
людських думок і бачень. Ісус навчав своїх учнів звертати свої молитви саме до
Отця, що на небесах. З цього нам потрібно зрозуміти, що погляди і дії нашого
Отця пов’язані з небом, в той час, як ми би хотіли, щоб Він діяв з нами за
земним розумінням. Тільки заземлені люди вважають, що добро від Бога це коли ні
вітру, ні бурі, ні хвилювання води. У той час, як Бог наш Небесний впливає на
життя свого народу згідно з небесним розумінням і піклуванням про души людські.
І тільки ті, які із Його народу можуть сказати, що ми маємо Бога, який діє не
за людським розумінням, а згідно небесних законів, тому Він робить не те, що ми
вважаємо за добре, а Він чинить те, що вважає потрібним для нашого спасіння! Ви
можете так сказати? Ви завжди приймаєте Його небесну волю чи сперечаєтесь,
доказуючи, що було би краще так, як вам подобається? Він може чинити у вашому
житті, те що Він хоче? Якщо ви не можете дати ствердні відповіді на ці
запитання, то бог, якому ви вклоняєтесь – це земний бог! Коли твій Бог буде на
небі, то і всі прагнення твого розуму, серця і душі будуть до неба. Пізнаючи
волю небесного Бога, ти з легкістю будеш долати всілякі труднощі, які
трапляються на життєвій дорозі. Ти зможеш все перейти зі словами: Мій Бог на
небі, і все, що він робить в моєму житті Він робить згідно своєї волі.
А тепер ще декілька слів за «божків діл рук
людських, які мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать, мають уші й
не чують, мають носа й без нюху, мають руки та не дотикаються, мають ноги й не
ходять, своїм горлом вони не говорять!» Ці божки є повною протилежністю до Бога
небесного. В наш складний час всі переконані, що саме вони служать живому Богу.
Навіть є мудрий вислів: всі говорять, що Бог є, але живуть так наче Його немає!
Чим же Бог небесний відрізняється від земних
божків? Тим, що Він не тільки має очі, а й бачить цими очима! Він бачить нас не
тільки коли ми співаємо у церковному хорі чи створюємо вигляд побожності під
час зібрання, Його небесний погляд сягає за стіни зібрання і так само добре
бачить коли ми йдемо дорогою і що робимо вдома. Ви вірите в Бога небесного,
який бачить вас вдома? Коли ти на самоті, і коло тебе нікого немає, що ти
робиш? Ваш бог може бачити? А коли ти в журбі і стурбований важкими проблемами,
ти віриш, що Бог бачить? Чи кажеш разом з народами безбожними: «Де ж той Бог?
Він що не бачить моїх хвилювань, моєї біди?»
А вміє чути твій бог? Бог небесний не тільки
бачить, а ще й чує! І чує не тільки пісні прославлення з твоїх вуст, а і світські
вислови, пусті балачки і навіть непристойні розмови. Він чує, як дома жінки
сваряться з чоловіками, а чоловіки з жінками. Він чує, як батьки в пориві
роздратування обзивають своїх дітей різними лайливими словами. Він чує і те, що
люди більше говорять про земне, а не про Боже. А, якщо і згадують його Ім’я, то
тільки до слова, надаремно. Йому доводиться чути всі плітки, які переносяться
одним до другого тільки тому, що на небесні теми говорити не цікаво. І коли
молоді люди діляться між собою своїми почуттями, Він чує і це! В якого Бога ти
віриш? В того який має вуха? А чи чують ці вуха? Коли тебе спіткала біда і тобі
потрібно голосити до Бога, ти віриш, що Він чутиме твої моління? Чи замість
смиренного благання ти кажеш так само, як і ті у яких божки мають вуха, якими не
чують: «Де ж той Бог?»
Ще у Бога небесного, на відміну від божків
створених людьми, є ніс, який нюхає. І коли Ной, після потопу, збудував перший
жертівник вдячності і приніс на жертівнику цілопалення, то цей запах був прийнятий
Богом і навіть викликав у Нього бажання прийняти рішення про подальшу милість
до роду людського. Мойсей навчав Аарона і синів його, щоб вони цілопаленнями
так само знаходили прихильність і прощення у Бога небесного. Так, саме у Нього,
бо тільки Він може відчути твій запах. Може запах твого життя і твоєї подяки
викликати у Господа бажання являти милість до людей на Землі? Може ти і молишся
за спасіння всіх людей і деяких конкретно, але в той же час життя твоє смердить,
бо не віриш ти в того Бога, який має ніс, яким нюхає. Можливо, неприємний запах
саме твого життя доповнює чашу терпіння Божого і воно припиниться? Який запах
піднімається від душі твоєї, коли вона опиняється у вогні Божих випробувань?
Може тоді Господь вдихнути приємний запах твоєї віри: «Мій Бог на небі, а я на
землі. Тому я не завжди розумію Його дії, але знаю, що діла Його досконалі і,
що Він завжди все робить вірно. Я довіряю Йому життя своє. І, якщо Він вважає,
що потрібно мені перейти через вогонь, хай Він робить що хоче!» Це і є
цілопалення Ноя, якому довелось близько восьми місяців провести в темряві
ковчегу, який хитався на хвилях, а потім вийти і висловити Богу не своє
незадоволення з приводу незручності на протязі цих місяців, а збудувати
жертівник подяки, з якого би піднявся приємний запах. А ж могло би бути інакше.
Можете уявити який сморід там стояв?! Двоє корів і пара свиней створюють надзвичайно
стійкий запах. То що ж робилось в ковчегу? Але все діло в тому, що Ной не просмердівся
за цей час. Чому по виході він не міг
сказати: «То це я більше ста років трудився будуючи ковчег, щоб тепер провести
стільки часу з цими тваринами! Де ж той Бог, який таке чинить зі мною?!» Тільки
Ной не приносить своєму Богу небесному смороду свого незадоволення, а
підноситься від нього приємна запашність (благоухание), яка викликає у Бога
бажання благословити майбутніх людей. Може серед них будуть подібні до Ноя?!
«Мають руки та не дотикаються». Якщо ви навіть
переконані, що у вашого бога є руки, чи можуть ці руки торкатись вас? У Якова
був батько Ісак і у цього батька були руки, дотику яких так боявся Яків: Може
обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе
прокляття, а не благословення... Він боявся, тому що обманював, шукаючи
благословіння. А скільки сьогодні людей шукаючи Божого благословення, одягаються
в одежі, які не їхні, одежі побожності. Небесний Бог слухає не тільки твої
гарні слова, Він ще вдихає твій запах і обов’язково буде торкатись тебе. Це
Божий дотик, який викриває хто ти є насправді, що приховане під твоєю одежею
побожності. Ти віриш, що живий Бог може торкнутись тебе, і ти будеш в очах Його
як обманець?
Знаючи цю здатність Божу, сатана просив, щоб Він простягнув
руку Свою, і доторкнувся, спочатку до всього, що належало Йову, а потім і
самого Йова. Всі знали про побожність цього чоловіка і саме Божий дотик мав
відкрити хто ж Йов насправді: «чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?»
Тебе ще не торкався Господь? Якщо торкався, це чудово! Значить у тебе живий
Бог. Тільки зроби вірні висновки після Його дотиків. І живи так, щоб тобі не
доводилось боятись, що коли Він обмацає тебе, ти станеш як обманець, і спровадиш
на себе прокляття, а не благословення...
І тепер ноги. Не ноги, які стоять на місці, а саме
ноги, які можуть ходити. Різниця в тому, що, коли ви зробили собі такого бога,
який має неходячі ноги, то і ви стоїте разом з ним в своїй вірі на одному місці.
В такому випадку ви не просуваєтесь вперед. У 33 розділі книги Чисел Мойсей за
Господнім повелінням описав переходи синів Ізраїлевих. На перший погляд цілий
розділ наповнений не зовсім корисною і навіть непотрібною інформацією. Але
Мойсей це зробив не за власним бажанням, а саме за повелінням Господа. Значить
в цьому розділі ми маємо віднайти щось важливе для себе. І з цього важливого
починається майже кожен вірш цього розділу: «І рушили з…». Цей розділ книги
чисел є свідком слідування народу за Богом, Який ходить ногами своїми. Тому,
коли сини Ізраїлеви досягали одного місця вони не залишались на ньому, а
рушали з того місця далі.
Про себе Ісус казав, що Він прийшов виконати
закон. Тому Його життя наповнене постійними переходами. Слідуючи за Ним з одного
місця на друге, учні постійно чули щось нове, бачили і переживали. Саме внаслідок
цих переходів, змінювались і одночасно зростали їхні погляди. Ці переходи
супроводжували всі дні їхнього спілкування з Сином Божим. Так продовжуючи
слідувати за своїм небесним Богом, Петро опинився в Йоппії, потім перейшов в
Лідду, а потім в Кесарію. Там в домі Корнилія він отримав, надзвичайно важливе
для себе відкриття: «Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя, але в
кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду». Це було
відкриття, яке змінило погляди Петра на інших людей і на відношення до них
Бога.
Не пропоную вам мандрувати по Україні чи
звершувати закордонні переходи, щоб засвідчити своє слідування за Господом. А
от переходи духа від одного досягнення до іншого просто необхідні!
В своєму євангелії Лука описує один момент, коли
люди, які прийшли до Ісуса бажали залишити Його біля себе. Вони хотіли бути з
Ним, але не так, щоб іти за Ним, а так, щоб Він залишався на одному місці із
ними. Це загально поширений погляд на перебування з Богом. Тому то і таке
омертвіння по церквах. Але Ісус мав ноги, які ходять, тому Він пішов далі. А що
ж ті люди, які хотіли бути з Ним? Вони залишились на місці, тому що в їхньому
розумінні бути з Богом – це стояти на місці.
І так, дорогі мої душі, якщо ми віримо у того
Бога, Який на небі, то будем старатись жити знаючи, що Він бачить нас завжди, а
не тільки під час недільного зібрання, що Він чує не тільки псалми, а й коли ми
висловлюємо своє обурення і виливаємо свій гнів. Не забувайте, що Він ще нюхає,
який запах піднімається від твого життя, коли Він доторкається до тебе Своїми
руками. І крім того віра в Нього вимагає постійного продовження нашого шляху за
Ним, бо на наш жаль, Він ще й ходить. Кажу на жаль, бо багато хто бажав би
краще залишатись в спокої на одному місці.
Тому не будемо тільки говорити що Він є, а будемо
і жити, наче цей Небесний Бог перебуває у нашому земному житті.
«Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам
дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі.
Він Бог правдивий і вічне життя! Дітоньки, бережіться від ідолів! Амінь».
Цей усміхнений велетенський товстун, такий зручний для поклоніння бог! Йому так приємно служити: він має очі, якими не бачить, вуха, які не чують, ніс, який не має нюху, руки, які не можуть доторкатись і головне – він абсолютно сидячий, тому за ним нікуди не потрібно йти. Будь уважний, перевір себе – чи не вклоняєшся і ти такому богу?!
Михаил
Прапорщиков
|
